Заходи щодо стабілізації ситуації на валютному ринку

аналітична записка експертів ІСЕТ

03 березня 2015 року

Фундаментальні фактори

Проблема різкої девальвації виникла не сьогодні і не рік тому. Зрозуміло, що є сенс проаналізувати весь період незалежності України в ракурсі валютної політики і курсоутворення, до того ж з точки зору перехідної економіки та трансформації суспільних відносин. Але ми зупинимось тільки на основних, поточних проблемах.

Курсоутворення є наочним, одним з найбільш оперативних відображень стануукраїнської економіки. Відповідно за динаміку обмінного курсу відповідає не тільки НБУ, а всі гілки влади, передусім чотири інституції, підписи керівників котрих стоять під Листом про наміри до Меморандуму про економічну та фінансову політику України та МВФ. Кількість та різноманітність факторів впливу в багатьох аналітичних викладках враховується по різному і з певним перерозподілом їх ваги в залежності від точок зору (населення, банкірів, виробників, імпортерів, експортерів, можновладців, міжнародних кредиторів, науковців і т.д.).

Ми зупинимось тільки на нагальних значущих факторах. Їх можна чітко розділити на дві групи: (1) фундаментальні економічні, вплив, яких оцінюємо більш ніж на 60% та (2) ті, що пов’язані з втратою довіри населення та бізнесу до економічної політики влади (психологічно-очікувальні фактори).

Фундаментальні економічні фактори слабкості національної валюти:

1. від’ємний стан зведеного платіжного балансу: за даними НБУ, дефіцит становив 2014 року $13,3 млрд, зокрема $5,5 млрд дефіцит зовнішньої торгівлі товарами та послугами (детальніше – у Додатку 1);
2. хронічний дефіцит державних фінансів, починаючи з 2003 року: в минулому році, за оцінками МВФ, цей показник становить 10,1% ВВП, включаючи дефіцити НАК «Нафтогаз України» та Пенсійного фонду (докладніше– у Додатках 1 та 4);
3. надзначний відплив депозитів з банківської системи: за даними НБУ, торік обсяг валютних депозитів у системі зменшився на 11,44 млрд дол. (-37,2%), гривневих — на 57,86 млрд грн (-13,7%); обсяг валютних вкладів фізосіб скоротився на 9,26 млрд дол. (-40,3%), гривневих — на 58,2 млрд грн (-23%); портфель валютних депозитів юросіб зменшився на 2,18 млрд дол. (-27,9%), гривневих хоч і зріс, але на символічні 349 млн (+0,2%);
4. значне посилення індексу долара США до інших провідних валют світу (до 20%), починаючи з другої половини 2014 року: щонайменше ¾ зовінішньоекономічних розрахунків України проводиться саме в цій валюті;

Психологічно-очікувальні фактори слабкості національної валюти:

1. вкрай низький рівень споживчих настроїв: за даними компанії GfK Ukraine, що здійснює регулярні дослідження споживання українців з 2000 року, в січні 2015 року індексу споживчих настроїв  впав до найнижчого рівня (45,8 по 200-бальній шкалі), тобто 77% громадян очікують на подальше погіршення власних споживчих можливостей;
2. критично висока залежність держави в короткостроковому періоді від зовнішнього фінансування, низький рівень золотовалютних резервів: біля 1-місячного рівня імпорту товарів та послуг, менше 50% суми виплат протягом найближчого року за боргом в іноземні валюті;
3. тривалі бойові дії на українській території, що характеризуються втратою контролю над окремими територіями та інфраструктурними вузлами, необхідністю витрачання значних коштів на національну безпеку та оборону;
4. загострення протиріч у провладній коаліції, що виражається зокрема в закликах активного емісійного підживлення та звинуваченням урядом політики центрального банку та навпаки;
5. нервова реакція населення на економічні прогнози та поради уряду та НБУ, що не справджуються;
6. фактичне незапровадження НБУ режиму таргетування інфляції або недотримання іншого якоря грошово-кредитної політики, як наслідок - не виконання 99 статті Конституції про стабільність національної грошової одиниці;
7. очікування, що виведення капіталу з країни найбільшими фінансово-промисловими групами триватиме;
8. сприяння генерації чуток про конфіскаційний характер дій держави щодо збережень громадян та юридичних осіб збереження обмежень для термінових депозитів, що закінчилися; законодавче незапровадження виду депозитів із прямою забороною на дострокове розірвання;
9. регулярне (щотижневе) виведення неплатоспроможних банків з ринку, відсутність горизонту очікувань завершення цього процесу: з початку 2014 року оголошені неплатоспроможними 44 банки, зокрема три, що входять до групи найбільших;
10. недостатність інформації про реальний стан валютних надходжень та виплат держави (докладніше — в Додатку 1), рефінансування системи комерційних банків.

Пропозиції щодо стабілізації ситуації на валютному ринку

Експерти вважають, що тимчасові адміністративні заходи (до отримання першого траншу МВФ) допомогають стримати некеровану девальвацію  (див. Додаток “Перелік адміністративних заходів”).

Однак, для стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно терміново здійснити наступні заходи, спрямовані на подолання вищеназваних фундаментальних причнн:

Перший блок.  Зменшення фіскального розриву

• Скоротити видатки Бюджету 2015 (аналіз та пропозиції у Додатку 4)
• Провести реформу Нафтогазу – це величезне навантаження на Бюджет - підготувати експертну оцінку діяльності НАК (питання у Додатку 3)
  • можливість НБУ для виходу з інтервенціями на міжбанківський валютний ринок за рахунок частини коштів кредиту МВФ;
  • термінове виведення з ринку всіх неплатоспроможних банків;
  • курсове передбачення: встановлення курсового нахильного коридору (публічне оголошення про це не є обов’язковим елементом), якого повинен жорстко дотримуватися регулятор;
• Визначити вузьке коло осіб (речників), відповідальних за вербальні інтервенції в уряді та центральному банку з приводу курсової політики
• Поновити дію групи радників-консультантів правління (голови) НБУ
• Запровадити регулярні брифінги керівників НБУ в форматі щотижневих заяв про стан економіки та здійснені дії, можливе поширення інформації у вигляді відеоблогів.
• Проведення регулярних (щомісяця) нарад в Міністерстві фінансів та Національному банку з провідними групами інтересів: журналісти провідних ЗМІ, експертне середовище, найбільші фінансові установи країни, найбільші промисловці та учасники ЗЕД; забезпечення зворотнього зв’язку.
• Посилити комунікації, роз’яснювати населенню всі тактичні дії, а також всі аспекти довгострокової політики
• Зробити публічними оцінки НБУ та КМУ (Externalfinancialgap) для країни та для органів державної влади. Пояснити розбіжності в оцінках НБУ, експертів та КМУ
• Надати чіткі плани НБУ щодо зняття адміністративних обмежень – терміни та дії
• Надати оцінку девальвації на показники торгівельного балансу, пояснити населенню складові запланованої інфляції
• Пояснити, яка планується монетарна підтримка, опублікувати структуру емісії з чіткою диференціацією
• Запланувати та оприлюднити негайні кроки щодо реформування банківської системи  - капіталізація банків, оздоровлення банківської системи (зменшення NPL) та інші (детальні пропозиції у Додатку 2)
• В найкоротші терміни допрацювати та опублікувати Стратегію розвитку банківської системи до 2020 року

Другий блок. Передбачуваність курсу

проведення попередні розрахунків щодо можливості запровадження currency board у разі неможливості зупинити подальшу паніку та девальвацію.

Третій блок. Комунікації та роз’яснення

Після отримання траншу від МВФ, коли у Національного банку з’явиться можливість суттєво впливати на валютний ринок – більшість  адміністративних заходів можливо було б згорнути.Окремим розділом необхідно розглянути  можливість виходити з інтервенціями на міжбанківський валютний ринок при наданні НБУ відповідних повноважень. Вважаємо, що необхідно запровадити цей механізм із встановленням певного коридору, який би обмежував значні коливання. Маючи якийсь певний (місячний) ліміт використання ЗВР, можливо витримати плавний тренд. Над технічною (методологічною) імплементацією цього процесу варто провести додаткові експертні консультації.

Додаток. Перелік дій НБУ щодо впливу на курсоутворення

НБУ застосував наступні інструменти впливу на курсоутворення:

-примусовий продаж валюти, що заходить у вигляді виручки суб’єктів підприємництва - експортерів;

-введення обмежень щодо термінів оплати по експертним контрактам;

-обмеження заявок за купівлю валюти для імпортних контрактів як по видам продукції (послуг), так і по умовам поставок (заборона авансування);

-відтермінування здійснення заявок на купівлю (були терміни від 1 до 7 днів);

-заборона використання кредитних коштів на покупку валюти (необхідно мати підтвердження з податкової).

-здійснення явних і неявних інтервенцій на міжбанку (населенню) при отриманні права використання ЗВР (є обмеження МВФ) при їх достатньому розмірі.

Регулятор раніше вже запровадив частину адмінважелів, а останніми днями до діючих обмежень додалися нові:

-Постанова НБУ від 01 грудня 2014 року N 758 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України";

-Постанова НБУ від 23 лютого 2015 року N 124 "Про особливості здійснення деяких валютних операцій".

Додаток 1

Платіжний (торговий) баланс.  Перед  усім потрібно розділяти показники торгового та зведеного платіжного балансу (http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=63669).

На кінець 2013 року торговий баланс був дефіцитним на 16,5 млрд. $, то на кінець 2014 дефіцит зменшився до 5,2 млрд. $ (якщо відносно ВВП, то приблизно з 9% до 4%). Доволі непогана тенденція, але потрібно враховувати, що в основному скорочення розриву відбулося не від збільшення обсягів нашого експорту, а від скорочення імпорту (в основному по газу). Стосовно зведеного – навпаки: із профіциту в 2 млрд. $ на кінець 2013 року, відтік валютних коштів в 2014 році привів до дефіциту в 13,3 млрд. $. За 2014 рік інвестори (кредитори) вивели з країни майже 15 млрд. $. 

За два місяці поточного року ситуація суттєво не змінилась, більш того до кінця року передбачена виплата зовнішніх запозичень майже на 11 млрд. $ + 3 млрд. $ Росії.

Також варто звернути увагу на традиційні пікові навантаження на початку весни для задоволення потреб агросектора – це додаткові навантаження на наші валютні ресурси.

За прогнозами спеціалістів та заявами можновладців МВФ в березні надасть чергову частину кредиту від 5 до 10  млрд. $, що вірогідно вирівняє платіжний баланс, але він не буде профіцитним -  у 2015 році дефіцит складе  5-10 млрд. $. Теоретично за 1-2 роки девальвація гривні вирівняє торговий баланс (загальний тільки при заході значних інвестицій), але до того часу ми будемо мати негативний загальний тренд на девальвацію, перебиваючи його тільки вчасними кредитами МВФ.  

Маючи чіткі параметри по бюджету (широкомасштабна війна не розглядається) та графік надходжень коштів МВФ, НБУ має можливість спланувати певний коридор коливань валюти (без врахування зовнішніх факторів змін коньюктури) і задіявши певні тактичні дії (друга частина) стабілізувати волатильність курсу валют.

Щодо інфляції. Визначення (прогноз) урядом (Верховною Радою) рівня емісії та інфляції  є вагомим фактором для визначення напрямку тренду. Для економік із розвиненою, стабільною системою функціонування  такий рівень складає 1-3%, більш того, останніми роками ці економіки всіляко намагаються підвищити цей рівень  щоб «розігріти» її (намагаються уникнути дефляції, а не підвищити інфляцію), але це не наш випадок. Враховуючи спосіб складення бюджету від прогнозованих потреб, історично у нас нестачу в доходах (дефіцит бюджету) покривають за рахунок запозичень або неявної емісії - запозичення відбуваються не на недержавному ресурсному ринку, а безпосередньо в НБУ. Окремо звернемо увагу на квазібюджетне фінансування – НАК «Нафтогаз» та інші самостійні державні корпорації. Фактично рівень інфляції у 2014 році склав 24,9%, а в 2015 році у змінах до бюджету закладається 26,7%.  Головне, що розуміє більшість громадян – гривня втрачає купівельну спроможність, причому набагато швидше чим зростають пенсії і зарплати. До речі, законодавчо передбачено індексація бюджетних пенсій і зарплат від надмірної інфляції (більш ніж 2,5% в місяць). З наукової точки зору некоректно встановлювати пряму залежність девальвації від інфляції, але саме так сприймається пересічними громадянами – купівельна спроможність гривні до кінця року зменшиться майже на третину і  пропорційно також девальвує. Не зрозумілою залишається ситуація з підняттям тарифів за газ і тепла для населення (далі буде розгорнуто окремо). Хоч і передбачена компенсація, викликає великі сумніви її пряма тотожність із збільшенням платежів. Крім того суттєво прогноз інфляції впливає на депозити. На даний час річний рівень ставок по гривневим депозитами складає 21-27% річних і припускаємо, що при інфляції в 27% у людей виникає велике бажання забрати ці депозити та перевести у більш надійні активи (валюту, продукти тривалого зберігання, дорогоцінності та інше). Враховуючи і так негативний вплив від воєнного конфлікту  на вимивання вкладів із банківської системи, то такий рівень інфляції буде сприяти її остаточному руйнуванню. Необхідно прийнятикомплекс заходів та привести її до менш критичного рівня.

Додаток 2

Реформа банківського сектору

Мета реформи: розбудова в Україні стійкого, прозорого та керованого фінансового сектора, який сприяв довгостроковому економічному зростанню країни, її фінансовій безпеці, був би здатним і готовим без загрози національним інтересам інтегруватися у світовий економічний простір.

Зовнішні і внутрішні напрями впливу до 2020 року

1. Макроекономічна стабільність:

-        повний перехід до інфляційного таргетування, що передбачає низьку і стабільну інфляцію або застосування інших механізмів впливу;

-        збалансований платіжний баланс та фіскальні рахунки;

-        стійке зростання ВВП на рівні свого потенціалу.

1. Ефективне фінансове посередництво в банківській системі:

-        внутрішні заощадження – найбільш ефективне втілення у вітчизняні інвестиції, що потребує створення умов дедоларизації вітчизняних капіталів, наявності стабільної і довгострокової депозитної бази, добре функціонуюча система страхування вкладів;

-        ефективне скорочення непрацюючих кредитів – позасудової реструктуризації, оптимізації стягнення, їх списання і продаж;

-        підвищення ефективності банківського нагляду – ризик-орієнтованого нагляду, система раннього попередження, зменшення тягаря звітності для банків, прозорість структури власності банків, ефективні схеми санації банків;

-        необхідність сильної і консолідованої банківської системи – більша капіталізація банківської системи;

-        розвинена інфраструктура фінансового сектора –  кредитні бюро, поліпшена система платежів, адекватне корпоративне управління (повний перехід на МСФЗ);

-        ефективний захист кредитора, вкладника та захист прав споживачів.

Пріоритети напрямів реформування

Додаток 3

Реформа Нафтогазу – питання для аналізу

За думкою експертів усі дії НАК Нафтогаз повинні бути прозорі та публічні. Необхідно відкрити та розмістити на публічних ресурсах інформацію стосовно фінансових, інвестиційних планів та звітності НАК Нафтогаз, надати інформацію про формування ціни на газ та надати обґрунтування розрахунку такого рівня цін. Енергоефективність повинна бути в пріоритетах, спочатку потрібно знижувати споживання енергії і тільки після цього планувати інші показники.  Експерти вважають необхідним підняття цін на енергоресурси, але поступово і за умови, коли споживач буде мати можливість контролювати споживання ресурсу. Спочатку необхідно забезпечити 100% облік, а потім збільшення ціни. Для надання експертних висновків щодо реформування Нафтогазу необхідний якнайшвидше наступний перелік документів:

- Детальна структура споживачів та споживання (включаючи споживачівтепла ТКЕ), з інформацією по їх обладнанню лічильниками
- Структура споживання газу (приготування їжі, підігрів води, опалення).
- Структура платежів за газ по группах  споживачів (з розбивкою на пільговиків та субсидії)

- Механізм вилучення надприбутку НАК до "Фонду підтримки споживачів
енергоресурсів"
- Оцінку обсягів наповнення фонду (на кого саме не будутьрозповсюджуватись субсидії)
- Розрахунки щодо оперативної організації механізму субсидіювання (як
за короткий час буде оформлено стільки абонентів)
- Бачення наступних років субсидіювання
- Оцінка ефекту від реформи (обсяги зменшення крадіжок, обсягів
споживання газу, очікувані терміни вирівнювання фінансового стану НАК,
обсяги та терміни збільшення власного видобутку)
- Оцінка впливу реформи на ринок електроенергії (яка частина
споживачів перекинеться на споживання електроенергії?) Пропозиції щодо
вирівнювання ціни на електроенергію.
- Фінансові плани, інвестиційні плани, статистична звітність
- Детальне пояснення розрахунку собівартості у порівнянні з поточним станом (які статті виросли і чому саме).

Вважаємо неможливим провести якісну реформу без детального аналізу перелічених документів, необхідна допомога в їх отриманні.

Додаток 4

Аналіз прийнятого Бюджету на 2015 рік

Експерти ІСЕТ, проаналізувавши запропонований варіант змін до Державного бюджету України (законопроект №2147 від 16.02.2015), констатують, що уряд, незважаючи на критику експертів, вирішив не переглядати розмір видатків державного бюджету та їхню структуру. Таким чином, уряд, фактично, відмовився проводити бюджетну реформу та й надалі намагається фінансувати неефективні та корупційні статті видатків.

Загальний зміст внесених змін до Державного бюджету є уточненням макроекономічних показників. А саме – збільшенням номінального ВВП з 1721 млрд гривень до 1850 млрд гривень, інфляції з 13% до 26,7% і девальвації з 16 грн до 21 грн та внесення коригувань до тих статей видатків, якіь зазнали змін внаслідок такого уточнення внесення статей, які обумовлені подіями а сході. У цілому цей крок уряду можна вітати, так як він частково знижує ризики невиконання державного бюджету України, але не усуває їх повністю.

Позитивним також є збільшення обсягів зовнішнього фінансування, що робить бюджет у нинішньому вигляді більш стійким, а зростання обсягів зовнішнього фінансування буде відповідати зростанню обсягів повернення зовнішніх боргів, виплати відсотків за ними.

Основними ризиками на 2015 рік щодо виконання Державного бюджету є :

-              Більш глибоке падіння економіки України у порівнянні з тим, що прогнозується. Основними чинниками є продовження військових дій, збільшення збитковості, неплатоспроможності і банкрутств суб’єктів підприємницької діяльності, значне збільшення як офіційного, так і прихованого безробіття, відсутність інвестицій, «утікання» капіталу, зменшення платоспроможного попиту внаслідок замороження заробітних плат та зростання тарифів, девальвації та інфляції. При цьому уряд не робить жодних суттєвих кроків для стимулювання підприємницької діяльності, а навпаки, своїми змінами до податкового законодавства суттєво погіршує стан адміністрування, зокрема, податку на додану вартість. Планується впровадити грошове забезпечення ПДВ через спецрахунки в Державному казначействі, посилюється тиск на малий і середній бізнес через впровадження обов’язкового мінімального соціального внеску, впроваджується акцизний податок на місцевому рівні, без розробленого механізму його функціонування, податок на нерухомість, податок на імпорт. Здійснюється масове запровадження касових апаратів без розроблених кроків щодо компенсування відповідних витрат підприємців тощо. При цьому, з підприємців, не зважаючи на заборону перевірок, продовжують збиратися негласні платежі. Зростає рівень корупції в митних та податкових органах, відсутня боротьба зі зловживаннями на місцях. За оцінками експертів, все це призведе до більш глибокого падіння економіки, ніж очікується. Як наслідок – доходи Державного бюджету не будуть виконані у тому обсязі, що планується.

-              Податкові надходження до Державного бюджету є суттєво завищеними. Експерти проекту "Ціна держави" оцінили можливі обсяги недоотримання податкових надходжень через занадто оптимістичні показники, закладені в бюджет, в розмірі близько 40 млрд грн.

-              Незважаючи на зменшення суми, що підлягає перерахуванню від НБУ до Державного бюджету свого прибутку на 4,9 млрд грн. до 60,5 млрд грн, ця сума залишається завищеною. Частина її буде забезпечена за рахунок емісії, що збільшить ризик зростання інфляції.

-              Ризикованим залишається сума у 17 млрд грн фінансування Державного бюджету за рахунок приватизації державного майна. Враховуючи низьку інвестиційну привабливість Україну, відсутність внутрішніх інвесторів, забезпечення надходження по цій статті до Державного бюджету є малоочікуваною, відповідно, з високою ймовірністю бюджет недоотримає 17 млрд гривен;

-              Є правильним кроком уряду зменшення фінансування квазі-фіскальних видатків, що планується здійснити за рахунок емісії НБУ, а саме -  зменшення покриття дефіциту Нафтогазу на 1,8 млрд грн до 29,7 млрд грн. Разом з тим, в бюджеті визначається напрямок використання частини цих коштів в розмірі 10,7 млрд грн на постачання газу до території, що окупована російськими військами. В умовах складної економічної ситуації, фінансування постачання газу на територію, що контролюється окупантами, субсидіювання окупації є недоцільним і створює загрозу національній безпеці України.

-              Залишається високий рівень інфляційного та девальваційного тиску внаслідок фінансування інших квазі-фіскальних видатків за рахунок емісії, а саме 36,5 млрд грн на докапіталізацію банків та 20 млрд грн збільшення Фонду ґарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, що зараз інфляціє є економічно необґрунтованою, вона створює загрозу національній безпеці України.

-              Залишається високим ймовірність неотримання у повному обсязі зовнішнього кредитування, що значно збільшує не тільки загрозу невиконання державного бюджету, а й ризик дефолту країни внаслідок неможливості виконання зовнішніх зобов’язань.

-              Високий рівень загрози зростання військової агресії на сході країни може вплинути на виконання державного бюджету. При цьому, урядом не розробляється військовий бюджет у разі посилення конфронтації на сході.

-              Зростання тарифів, яке планується у квітня 2015 року в 3,6 рази, з одного боку, зменшує необхідність у фінансуванні потреб Нафтогазу, що позитивно вплине на монетарні показники, але з іншого боку, зростає навантаження на державний бюджет в частині компенсації малозабезпеченим верстам населення. Вважаємо, що підвищення тарифів є неминучим кроком в умовах значної девальвації. Проте відзначаємо суттєві загрози для зловживання з їхнім підвищенням, а саме – не забезпечена прозорість тарифоутворення, відсутній належний облік енергоносіїв, ринок залишає замонополізованим, не забезпечені можливості для енергозбереження.

Таким чином, у змінах до державного бюджету на 2015 рік враховані більш реальні макроекономічні показники. Проте ймовірність розвитку негативного сценарію залишається значною, якщо Кабінет Міністрів України не вживатиме термінових кроків для його запобігання та розробки конкретного алгоритму дій на цей випадок.

Рекомендації експертів:

1. Уряд має вжити заходи щодо скорочення наступних видатків Державного бюджету:

ü   1,35 млрд грн – скорочення фінансування Генпрокуратури у зв'язку зі скороченням функцій та персоналу на окупованих територіях;

ü   1,7 млрд грн – скорочення державного замовлення за відомчими освітніми програмами, окрім силових структур;

ü   4,2 млрд грн – скорочення фінансування МВС у зв'язку зі скороченням персоналу на окупованих територіях та необґрунтованим підвищенням витрат на апарат МВС у 2015 році;

ü   10,7 млрд грн. - відмова від постачання газу на окуповані території;

ü   1,5 млрд грн – скорочення видатків на ДФС у зв'язку зі скороченням кількості податків та мораторію на перевірки малого бізнесу;

ü   0,6 млрд грн – скорочення видатків на Мінюст у зв'язку зі скороченням кількості персоналу та введенням електронного документообігу;

ü   2,1 млрд грн - відмова від державного фінансування досліджень за межами НАНУ та НАМНУ;

ü   0,4 млрд грн - відмова від фінансування особливих медичних послуг для держслужбовців, які надає Державне управління справами;

Уряд має також врахувати 4 млрд грн додаткових доходів від продажу ліцензій на 3G-зв'язок.

Щодо Пенсійного фонду:

ü   20 млрд. грн. –скорочення трансфертів Пенсійному Фонду, за рахунок його інвентаризації та реорганізації - скорочення видатків на неіснуючих пенсіонерів, зловживань тощо (20 млрд гривень - середнє між оцінками можливої економії від керівництва ПФУ та чиновників Мінфіну).

1. Для стимулювання збільшення надходжень до Державного бюджету уряд має вжити термінових заходів для максимального спрощення процедури відкриття та ведення бізнесу як приватними підприємцями, так і представникам малого і середнього бізнесу. Необхідно посилити боротьбу з незаконним вимаганням від приватних підприємців будь-яких неофіційних платежів. Необхідно посилити контроль на митницях з метою недопущення корупції з боку митних органів. Основним завданням в сфері оподаткування для приватних підприємців у сфері малого бізнесу має бути не наповнення Державного або місцевих бюджетів та Пенсійного фонду, а максимальне сприяння їхньої зайнятості, а саме впровадження добровільної сплати ними єдиного соціального внеску за умови відсутності співпраці з юридичними особами. Також пропонуємо для малого і середнього бізнесу запропонувати касовий метод нарахування і сплати ПДВ, що суттєво спростить для них адміністрування і скасує необхідність обов’язкової реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі.
2. Уряд має розробити трьохрівневу структуру пріоритетності державних видатків, а саме:
   1. Експрес-аналіз минулих недоліків щодо курсоутворення

1 рівень. Видатки на війну та виплати соціально незахищеним верстам населення, які не мають інших виплат, ніж з Державного бюджету та Пенсійного фонду.

2 рівень. Видатки на забезпечення виконання основних державних функцій, такі, як охорона здоров’я, забезпечення виконання правосуддя, охорони правопорядку та інші, визначення внутрішньої пріоритетності їхнього фінансування.

3 рівень. Видатки, які не є пріоритетними, зокрема, видатки на різноманітні контролюючі і дозвільні функції, витрати на науку, вищу освіту, підвищення кваліфікації персоналу та інші. Цими видатками уряд має жертвувати, якщо виникає загроза невиконання державного бюджету, при зростанні фінансування армії тощо.

Вважаємо, що у 2015 році уряд повинен розпочати роботу над бюджетною реформою, а саме, вжити наступні заходи:

- протягом року провести загальний аудит усіх видатків Державного бюджету з залученням іноземних донорів, представників ЄС та громадянського суспільства;

- раціоналізувати систему соціальної підтримки. Має відбутися перехід від рівномірної підтримки для всіх до підтримки лише малозабезпечених громадян.

Додаток 5

Валютний ринок України на сьогодні характеризується значною нестабільністю, невизначеністю, низьким рівнем довіри до національної валюти. Перед тим, як аналізувати події на валютному ринку на початку лютого та робити будь-які висновки вважаємо, що необхідно згадати в якому стані був банківський сектор та платіжний баланс на початок березня 2014 року – після революції Гідності.

На відкритому вільному ринку курс нацвалюти є об’єктивним відображенням стану платіжного (торгового) балансу та інфляції (емісії). На закритому (напівзакритому) - можливо маніпулювати, чим і скористалась попередня влада. Виходячи із фактичного стану цих показників курс гривні до дол. США вже на початок 2014 року повинен був становити 11 грн/$. Сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу тоді становило -16,5 млрд $, і покривалося внутрішніми (валютними облігаціями), зовнішніми запозиченнями і незначними інвестиціями. Завдяки цьому зведений платіжний баланс був позитивним (+2 млрд $). Це давало можливість підтримувати курс гривні за рахунок ЗВР, обсяг яких на 1 січня 2014 року складав  20,4 млрд $ (на 1 березня, через штучне утримання курсу гривні, ЗВР скоротився ще на 3 млрд $ - до 17 млрд $.). Як утримували курс? Двома способами: маніпулюючи торгами на міжбанку (механізм фіктивних угод між НБУ і держбанками) та примусовим заниженням ліквідності банківської системи (абсорбція вільної грошової маси у комерційних банків).

Після зміни керівництва НБУ, відповідно до вимог надання міжнародної допомоги, було оголошено перехід до політики гнучкого (майже вільного) курсоутворення. Ми вважаємо, що цей крок в умовах нестабільної економічної ситуації, втрат національної економіки внаслідок анексій територій, політичних трансформацій та відсутності ринкових механізмів управління валютними ризиками був невиправданий і призвів до розбалансування валютного ринку. Непродумана політика курсоутворення і дії НБУ щодо безконтрольного (нецільового) рефінансування призвело до девальвації гривні до 12,5 грн. за $ (середина квітня).

На наш погляд, при проведенні НБУ виваженої та послідовної політики можливо було уникнути різкої девальвації, а здійснити її поступово і не допустити панічні настрої серед населення. Разом з тим, слід відмітити, що суттєвими чинниками впливу на ситуацію на валютному ринку були також військові дії Росії на сході Україні, що не тільки породжували панічні настрої серед населення та бізнесу, а також призводили до погіршення умов ведення своєї економічної діяльності підприємств, що знаходилися в зоні конфлікту, або є залежними від підприємств що там знаходяться. Це призвело до падіння експортної виручки і посилення тиску на гривню.

Слід відмітити, що у період вересень-жовтень 2014 р курс було штучно утримано адміністративними заходами, що не тільки спричинило втрачання значної суми ЗВР, а також стиснуло пружину відкладеного попиту на валюту, а під час відпущення курсу призвело до його суттєвого зростання до 16 грн. за долар США.

Таким чином, можна зробити висновки, що об’єктивними факторами девальвації у 2014 році є падіння економіки, від’ємний платіжний баланс та військові дії. Суб’єктивними факторами є нереформований енергетичний сектор, що залишається основним споживачем валюти, небажання уряду скорочувати бюджетні видатки, покриття бюджетного дефіциту та збитків державних інституцій за рахунок емісії через інструменти ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики) тощо. Рішення щодо емісії приймались КМУ (Мінфіном) і ВР, на яких  НБУ не міг (і не може) впливати.

Претензії щодо різниці офіційного і неофіційного курсу на початку 2015 року доречні, але не до сьогоднішнього керівництва НБУ. Навпаки, НБУ, як антикризовий менеджер, всіма можливими засобами намагався утримати курс, навіть тими, які ми (РПР) критикуємо (обмеження заявок на покупку валюти) - не є функцією НБУ визначати зовнішньоекономічну (торгову) політику країни. Можна констатувати, що на сьогоднішній день НБУ без зовнішньої підтримки не має суттєвих інструментів впливу на валютний ринок окрім жорстких адміністративних заходів.

Стосовно рішення НБУ від 5 лютого зазначаємо, що рішення про відмову від індикативного курсу та не впровадження інших адміністративних обмежень по суті увімкнуло вільне (не гнучке) курсоутворення. На наш погляд - подіяв тиск частини закордонних експертів, які закликали відпустити курс гривні в нашій країні, після чого він знайде рівноважне значення.

Була велика надія, що приймуть прозорий, збалансований бюджет на 2015 рік. Але це не відбулося. По суті під гривню заклали девальваційну міну. В цій ситуації НБУ майже нічого не зробив, окрім пропозиції про внесення у законодавство більш чіткого тлумачення його функцій у частині підтримки цінової стабільності (передбачено 99 статтею Конституції). Фактично за час незалежності НБУ нічого не підтримував – з 1995 року - ні курс гривні, який змінився більш ніж на порядок, а ні інфляцію. НБУ завжди був заручником фіскальної політики і коли приймався бюджет на цей рік повинен був перший виступити проти дефіцитного бюджету заради укріплення гривні. Дефіцит закривали неявною емісією через держпапери (ОВДП), або за рахунок ЗВР, поки ці інструменти себе не вичерпали. Те що було в економіці - не давало доданої вартості для покриття дефіциту бюджету (боргів). Поки державний сектор не перестане витрачати більше, ніж здатна забезпечити економіка - гривня буде девальвувати.

Крім того, через утримання на певному низькому рівні офіційного курсу (завдяки індикативу) накопичився відкладений попит. Більш за всіх про цей попит повинен був знати НБУ, як безпосередній отримувач заявок на покупку валюти. На брифінгу 5 лютого прозвучала цифра в один мільярд доларів. Не складно було порахували  на скільки це може вплинути на курсоутворення – будь який учасник міг навмисно закинути заявку на об’єм в рівень з денними торгами та суттєво вплинути на ситуацію.

Далі постає питання – чи досягли рівноваги? Наша передбачення – НІ! Сама макроекономічна природа виникнення дисбалансу нікуди не зникла -  в нас превалююча частина не знижуємого «критичного» імпорту (імпортозалежність), монополізована сировинна (з малою генерацією додаткової вартості) експортна складова та відсутність перспектив вирішення військового конфлікту (несприятливий інвестклімат).

Також варто зазначити і психологічний фактор. Зокрема, напередодні була опублікована інформація про дуже низький розмір золотовалютних резервів, що склали 6,42 млрд. $, невизначеності щодо зовнішніх запозичень, інформації про подальше введення тимчасових адміністрацій в банки, тощо. Не надання обіцяних траншів, відсутність визначеності сприяє песимістичним очікуванням серед населення, інвесторів, кредиторів і як наслідок посилює відтік коштів з банківської системи та з країни, що може привести або до відмови України від виконання своїх зобов’язань, або, при такому значному державному вилучені з економіки до соціальних бунтів вкладників, клієнтів банків внаслідок неможливості забрати свої кошти та населення, що внаслідок інфляції, девальвації, посилення фіскального тиску, зростання вартості комунальних послуг втратять засоби для існування.

З вище переліченого може скластись уявлення, що ми не прихильники ринкових відносин та гнучкого курсоутворення – це не так. На початку осені РПР вже наполягав на гнучкому курсоутворенні з м’якими, прозорими і зрозумілими для всіх адміністративними обмеженнями, які б дозолили певний час стримувати неконтрольовану девальвацію. До тих пір, поки не з’явиться ліберальний податковий клімат, збалансований і прозорий бюджет та вчасна підтримка коштами із МВФ. Поєднання цих узгоджених заходів  дозволило би уникнути різких стрибків курсу та значно уповільнити девальвацію (знизити її негативні наслідки).  На наш погляд вільне курсоутворення не можливе у країні з економікою в стані розвитку, в умовах нестабільної економічної ситуації, військових дій на частині території держави та інших негативних факторах.

Авторський колектив експертів

Інституту соціально-економічної трансформації

Аналіз показників державного бюджету України на 2015 рік

та пропозиції пріоритетних реформ

За оцінками експертів ІСЕТ Державний бюджет України на 2015 рік містить значні ризики для стабільності фінансово-грошової системи України, завищені макроекономічні показники, необґрунтовані доходи, а відповідно прихований дефіцит і завищені видатки, зокрема:

1. Через збільшення фіскального навантаження в основному на дрібний і середній бізнес, а також на населення, уряд запланував у 2015 році перерозподіл ВВП через Державний бюджету і Пенсійний фонд (з урахування квазі-фіскальних видатків) на рівні 51-55%. Збільшення фіскального навантаження у попередньому році призвело лише до зменшення надходжень до Державного бюджету внаслідок тінізації економіки і згортання бізнесу. Ми вважаємо що ця тенденція при тільки посилиться у наступному році що призведе до невиконання державного бюджету. Тільки скорочення державних видатків дозволить зменшити фіскальний тиск і закладе основи для зростання економіки.
2. При плануванні доходів Державного бюджету уряд не зробив обґрунтованих коригувань на військові дії, що зараз ведуться на сході України, внаслідок яких економічна діяльність господарюючих суб’єктів, які там знаходяться, буде скорочуватися і тим самим зменшувати находження до державного бюджету. Відсутність економічного розмежування з територією, що на даний момент тимчасово не контролюється Україною, призводить до зменшення податкових надходжень до Державного бюджету, при цьому центральна влада продовжує здійснювати відшкодування ПДВ підприємствах, які знаходяться поза її контролем. Все це суттєво підвищує ризики невиконання державного бюджету.
3. В статті 15 Закону "Про Державний бюджет на 2015 рік" передбачається виплата НБУ свого прибутку в розмірі 65,4 млрд. грн. У листопаді 2014 року НБУ надавав Мінфіну розрахунок суми виплат в розмірі 38 млрд. грн. На даний час, обґрунтування суми виплат у розмірі 65,4 млрд. грн. відсутні. Збільшений розмір цієї виплати може відбутися лише за рахунок емісії, що призведе до зростання інфляції і девальвації, які негативно вплинуть на стабільність фінансово-грошової системи України.
4. Закладена інфляція в розмірі 13,1% є необґрунтованою і не враховує податкові новації, зокрема додатковий імпортний збір в розмірі 5-10%, додатковий акцизний збір до 5%, а також при розрахунку інфляції не враховані викуп НБУ державних облігацій на загальну суму 88 млрд.грн. Нестабільність банківської системи, високі інфляційні очікування, а також високе очікування подальшої девальвації гривні призводить до відтоку гривневих депозитів з банківської системи, переведення їх в іноземну валюту і "заморожування" в банківських комірках. Це буде погіршувати економічну ситуацію в країни і призводить до зростання ризиків невиконання державного бюджету.
5. Значний ризик для стабільності фінансово-грошової системи створює стаття 15, а саме: «Надати право Кабінету Міністрів України здійснювати випуски облігацій внутрішньої державної позики в межах обсягів, установлених додатком № 2 до цього Закону, у сумі 36.500.000 тис. гривень та у разі необхідності понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону, з подальшим придбанням у державну власність в обмін на ці облігації акцій додаткової емісії банків з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу, визначеного цим Законом.На обсяг випущених облігацій внутрішньої державної позики Міністерство фінансів України збільшує відповідні показники фінансування державного бюджету понад обсяги, затверджені у додатку № 2 до цього Закону».

Експерти групи вважають необхідним скасування цієї статті. В банківській системі вже існує 6 по суті державних банків (Ощадний, Укрексімбанк, Укргазбанк, Київ, УБРР та Родовід), які не можуть вважатись альтернативою для недержавних банків в ринкових умовах, як такі, що не сприяють вільній конкуренції – всі ризики по ліквідності в кінцевому випадку припадають на Уряд (державний бюджет).

Авторський колектив експертів

«Інституту соціально-економічної трансіормації»

02 лютого 2015 року

Заява експертів

Інституту соціально-економічноїтрансформації

щодо законопроекту з податкової лібералізації

26 жовтня 2015 року був зареєстрований законопроект № 3357, розроблений під керівництвом Ніни Южаніної, голови Комітету з питань податкової та митної політики Верховної Ради України, ініціатором якого виступили рекордна кількість парламентаріїв.

В даному законопроекті закладені прогресивні зміни, які в більшій мірі спрямовані на нормалізацію взаємовідносин між бізнесом і фіскальними органами, забезпечення збалансування їх прав, обов’язків і відповідальності, покращення адміністрування податків, впровадження прогресивних форм оподаткування тощо, а також інших концептуальних засад, які можуть стати справжнім поштовхом для виходу України з кризи та нормалізації сфери податкових відносин.

Зокрема, в законопроекті враховані пропозиції експертного середовища, в тому числі і експертів ІСЕТ, щодо:

     •          переходу до оподаткування розподіленого прибутку, що знизить рівень втручання податкових органів в діяльність підприємств, покращить інвестиційну привабливість України та надасть додатковий фінансовий ресурс для економічного зростання;

     •          суттєвого зниження фіскального навантаження на заробітну плату, що є вагомим економічним аргументом для детінізації заробітних плат.

     •          скасуваня підстави для таких корупційних можливостей податківців, як анулювання реєстрації платника ПДВ за відсутності за його місцезнаходженням, або неподання до державного реєстратора відомостей щодо підтвердження про юридичну особу;

     •          визначення правомірним усього зареєстрованого в ЄРПН податкового кредиту та унеможливлення його зняття на формальних підставах;

     •          введення публічного реєстру заявок на відшкодування ПДВ із зазначенням заявлених сум, ІПН і назв платників податків;

     •          погашення заявок на відшкодування ПДВ виключно в порядку черговості їх подання та реєстрації в реєстрі;

     •          введення автоматичного відшкодування ПДВ для всіх платників податків;

     •          реального запровадження повноцінні електронні сервіси, зокрема електронний кабінет платника податків;

     •          позбавлення районних відділів ДФС контролюючих функцій, перетворення їх на сервісні центри та скорочення персоналу,

     •          ліквідації податкової міліції, а також інші положення, які суттєво покращать умови ведення бізнесу в Україні.

Разом з тим ми усвідомлюємо, що ліберальна податкова реформа в жодному разі не має призвести до макроекономічної дестабілізації. Ми вважаємо, що долати фіскальний розрив Уряд повинен, в першу чергу, через зниження бюджетних видатків, які на сьогодні є непомірно високими для країни (рівень перерозподілу ВВП через публічні фінанси досягає 52-54%) та унеможливлюють економічне зростання. На жаль, Уряд до сих пір не представив жодних серйозних пропозицій щодо реформи публічного сектору та скорочення бюджетних видатків. Аби спонукати виконавчу владу до цього ми пропонуємо конституційно обмежити перерозподіл через публічні фінанси рівнем у 35%, характерним для успішних перехідних економік, і зобов’язати виконавчу владу досягти цього показника за кілька років.

З боку надходжень, ми пропонуємо частково компенсувати можливі втрати за рахунок збільшення та удосконалення оподаткування майна підприємств. Також розрив може бути суттєво зменшений за рахунок відмови від деяких положень Законопроекту, як описано нижче. За нашими попередніми підрахунками запропоновані заходи мають дозволити провести ліберальну податкову реформу, не порушуючи макроекономічний баланс, який, серед іншого, є найголовнішою умовою співпраці з МВФ.

Разом з переліченими позитивними моментами є окремі пропозиції у проекті, з якими складно погодитися, а саме:

     •           введення тимчасового додаткового овердрафту (ліміту на який податкові накладні можуть бути зареєстровані в ЕРПН без грошового забезпечення) в обсягах середньомісячних зареєстрованих, але не оплачених податкових зобов’язань за 2015 рік – оскільки ця норма призведе до поновлення функціонування «податкових ям»;

     •           за нашими підрахунками, зниження ставки ПДВ до 15 % призведе до зменшення надходження до державного бюджету в розмірі більш ніж 50 млрд. грн. У той час як у випадку наявності можливостей щодо зниження податкового навантаження на економіку для стимулювання економічного зростання та конкурентоспроможності національних виробників необхідно знижувати прямі, а не непрямі податки.;

     •           збереження ЄСВ замість його інкорпорування до складу ПДФО, що полегшило б адміністрування, та сприяло б оздоровленню пенсійної системи;

     •           питанняреформування спрощеної системи варто розглядати тільки після повноцінного запровадження ліберальної податкової реформи.

Задля проведення успішної податкової реформи, що забезпечить належні передумови для виходи України з економічної кризи з одного боку, а з іншого - забезпечить збалансованість державного, місцевих бюджетів та Пенсійного фонду, ми закликаємо законодавчу і виконавчу гілку влади разом з представниками експертного середовища виробити спільний підхід до реформи. Вважаємо, що досягнення  порозуміння на базі поєднання лібералізації податкової системи з фіскальною відповідальністю забезпечить збалансованість Державного бюджету та буде сприяти виходу економіки з глибокої кризи.

Авторський колектив

експертів Інституту соціально-економічної трансформації

05.11.15

Основні задачі та риси концепції податкової реформи

Основні задачі

Діюча в Україні податкова система наразі не влаштовує ані бізнес, ані державу.

З формальної точки зору, українська економіка страждає від величезного, порівняно з країнами із співставним рівнем розвитку, податкового навантаження. Проблема насамперед у тому, що завдяки великій дискреції податкових органів це відбувається нерівномірно: тиск перекладається на сумлінних платників та тих, хто не здатен захиститися від податківців, натомість деякі інші отримують фактичні податкові привілеї. Це робить оподаткування не просто несправедливим, а й перетворює його на засіб нечесної конкуренції, встановлення монополій, отримання адміністративної (корупційної) ренти, тощо.

Але найчастіше опитані підприємці, що використовують загальну систему оподаткування, скаржаться на обтяжливе та свавільне адміністрування податків[1].  Це означає, що, величезні зусилля марнуються на процедури обліку та звітності, боротьбу підприємців з податковими органами, пошук шляхів уникнення податків, тощо, а, з іншого боку, контролю та адміністрування. Податкова служба є одним з головних осередків корупції. Згідно даних нещодавнього опитування представників бізнесу[2], ДФС є безумовним, з величезним відривом від інших, лідером у цьому антирейтингу.

Загальне невдоволення роботою податкової системи зробило нагальним питання про глибоку податкову реформу. Головною метою реформи має бути створення передумов для економічного зростання за рахунок вивільнення підприємницького потенціалу української нації, та сприяння реалізації конкурентних переваг країни (особливо у частині використання «людського капіталу» для прискореного розвитку інтелектуально-містьких галузей). На структурному рівні реформа має сприяти прискореному оновленню економіки через пришвидшення процесів зростання нових підприємств і галузей, та відмирання старих. Зокрема, для цього така реформа покликана:

1.  зробити правила гри у сфері оподаткування рівними, прозорими, незалежними від сваволі чиновників

2. знизити навантаження на сумлінних платників за рахунок більш рівномірного розподілу податкового тягаря

3. дозволити скасувати практику встановлення планів із надходжень

4. зменшити сукупні (держави та підприємств) витрати на адміністрування та інші суспільні втрати

5. радикально зменшити корупцію у податковій сфері

Разом усе зазначене у поєднанні з планомірним скороченням неефективних державних витрат, створить умови для зниження податкового навантаження.

Така реформа має складатися з двох компонентів: докорінної зміни правил гри у взаємовідносинах держави та платників податків - що потребує змін до самих законодавчих принципів нарахування податків; та глибокої організаційної реформи самої податкової служби, з кадровим "перезавантаженням".

Пропоновані підходи

Виходячи з проведеного нами аналізу, загальний підхід до реформування податкової системи має полягати у наступних взаємопов’язаних кроках, які складаються з реформування структури податків, та «перезавантаження» органів податкового адміністрування.

1. Податок на прибуток: Докорінне реформування із зміною самої сутності податку та підвищенням надходжень від нього
2. ПДВ: база та принципи нарахування залишаються, але радикально реформується адміністрування
3. ЄСВ: податок скасовується. Втрату надходжень компенсують пп. 1-2, а також незначне підвищення ПДФО, скорочення витрат бюджету у відносному вимірі, підвищення плати за надра, акцизів, податків на майно, можливо інших джерел.
4. Одночасно треба реформувати саму фіскальну службу та принципи її діяльності, забезпечити дотримання законодавства всіма сторонами податкових відносин.

Податок на прибуток

Відповідно до викладених вище аргументів, пропонується для підприємств нефінансового сектору замінити нинішній податок на прибуток підприємств податком на розподілений прибуток без контролю витрат але з нижнім порогом у вигляді податку на майно (можливо – не тільки нерухоме). Іншими словами, можна говорити про запровадження повноцінного податку на майно, який буде зараховуватися при сплаті податку на розподілений прибуток. Цей підхід вже частково застосовано у діючому законодавстві: сплачений податок на комерційну нерухомість вираховується із податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств.

Надходження від податку гарантуватиме нижній поріг у вигляді податку на майно. У якості останнього зараз розглядається можливість запровадження диференційованого податку на землю за розрахунковою (imputed) вартістю, яка має враховувати спосіб використання (сільське господарство, міська територія, промислове, під забудовами) та розташування. Така вартість розраховується безособово, на підставі формули, а результат доводиться до платника у вигляді рахунку до сплати. Для випадків, коли оцінка об’єкту за формулою виявляється нереально завищеною, передбачено прозорий механізм коригування через відкритий аукціон.

Загалом, реформа має призвести до перетворення корпоративного податку на своєрідний «спрощений податок» з мінімальною дискрецією але загалом більшими надходженнями, які мають частково компенсувати відміну ЄСВ.

ПДВ

Загальні риси реформи адміністрування:

1. Збереження ПДВ як такого (на противагу пропозиціям заміни на податок з обороту або продажу).

2. Забезпечення неможливості дискреційного скасування податкового кредиту

3. Заборона контролю зв'язку видатків з господарською діяльністю

4. Забезпечення автоматичного, не дискреційного, відшкодування ПДВ експортерам та іншим платникам з нульовою ставкою за допомогою створення окремого ПДВ-рахунку у Держказначействі, з якого до бюджету надходитиме позитивне сальдо.

ЄСВ

Скасування ЕСВ потребує низки супровідних інституційних заходів, таких як ліквідація ПФУ як самостійного фонду, і злиття його з державним бюджетом. Ця складова реформи потребує бодай часткових компенсаторів, оскільки втрату надходжень від відміни найбільшого на сьогодні збору неможливо перекрити скороченням видатків, принаймні у короткостроковій перспективі. Головними компенсаторами мають стати

-                  удосконалення адміністрування ПДВ, радикальне зменшення зловживань

-                  підвищення ПДФО до єдиної ставки у 20%

-                  заощадження 6-8% поточних витрат бюджету та ПФ за рахунок боротьби з розкраданням, інвентаризації ПФ, повної відміни субсидування підприємств, тощо

-                  певного збільшення надходжень від акцизів та плати за надра

-                  можливого збільшення надходжень від модифікованого податку на прибуток понад нинішній рівень.

У разі технічної неможливості повної відміни ЄСВ, може розглядатися варіант комбінованого податку (10+10), де ЄСВ нараховується тільки на заробітну плату. 

Реформа ДФС

Мета реформування ДФС України:

1. Відновлення довіри платників податків до контролюючих органів.

2. Добровільна сплата податків соціально відповідальним бізнесом.

3. Перетворення ДФС України у консультаційно-сервісну службу.

4. Оптимізація та автоматизація всіх організаційних процесів ДФС України.

5. Забезпечення прав та законних інтересів громадян у сфері оподаткування та митної справи, неухильного виконання Конституції України.

6. Зниження витрат на утримання апарату служби та державних підприємств, що підпорядковані службі.

7. Збільшення інвестиційної привабливості України та сприяння створенню умов для розвитку бізнесу та економіки країни, пожвавлення ділової активності.

Досягненню зазначеної вище мети має сприяти комплекс заходів, направлених на удосконалення критеріїв оцінки діяльності служби, проведення ефективної кадрової політики, чітке встановлення відповідальності контролюючих органів за дії або бездіяльність та рішення, встановлення громадського контролю за діяльністю служби, забезпечення її відкритості та здійснення аудиту всіх автоматизованих систем та організаційно-розпорядчих документів тощо.

Результати

На наше переконання, у разі практичного запровадження запропонованих підходів у сфері оподаткування відбудеться справжня реформа – тобто, докорінна зміна відносин між платниками та державою з приводу нарахування та сплати податків. Загалом, збільшення надходжень за абсолютною величиною (у постійних цінах) має стати одним з позитивних наслідків реформи. Але, на відміну від інших способів досягнення такого результату, реформа має призвести до нього через зростання економіки та добровільну детінізацію. Адже само по собі вирівнювання правил гри, передбачуваність платежів, зменшення оподаткування фінансових результатів, та позбавлення адміністративного (= корупційного тиску) має дати поштовх зростанню. Тим більше, що податкове навантаження на тих, хто може зростати за рахунок створення нових робочих місць буде істотно зменшено. Окрім того, податки зменшуються у тій частині, яка має високу еластичність (виведення з тіні прибутків та зарплат), натомість збільшуються ті, від яких дуже важко, якщо взагалі можливо, втекти: ПДВ (за рахунок упорядкування адміністрування) та податки на майно. Саме це пропонується у рекомендаціях ОЕСР як комбінація, найсприятливіша для економічного зростання.

Авторський колектив

експертів Інституту соціально-економічної трансформації

15 вересня 2015 року

РЕЗОЛЮЦІЯ

Експертного круглого столу з питань податкової реформи

Ми, учасники круглого столу, усвідомлюючи загрозу економічної безпеки країни,закликаємо Президента, Уряд і Парламент терміново провести податкову реформу, яка сформує конкурентні податкові умови для розвитку бізнесу і зупинить катастрофічне падіння економіки.

Сучасний стан макроекономічних показників України свідчить про глибоку кризу: падіння реального ВВП за перше півріччя 2015 року склало близько 16% до відповідного періоду минулого року, майже на третину скоротилися обсяги зовнішньоекономічної діяльності, на чверть впали обсяги роздрібної реалізації та реальні заробітні плати населення України. Зростає рівень безробіття, відбулася значна девальвація, а річна інфляція на рівні біля 50% призвели до того, що у більшості громадян розмір їх доходів вже давно не забезпечує реальний прожитковий мінімум, а самі вони знаходиться у стані виживання. В таких умовах тільки рішучі кроки Президента, Верховної Ради і Кабінету Міністрів України щодо створення сприятливих умов для ведення економічної діяльності можуть реально змінити ситуацію, що склалася, перервати економічну кризу та стимулювати економічне зростання України.

Багато експертних пропозицій щодо реформування податкової сфери було включено до Концепції податкової реформи «Податкова лібералізація», що підготовлена Комітетом ВРУ з питань податкової та митної політики. Наголошуємо, що документ має багато переваг в частині адміністрування, хоча й містить недоліки в моделі ставок та макроекономічних показниках. 

Ми впевнені: першочерговими завданнями, які мають бути вирішені податковою реформою, є створення сприятливих умов для розвитку економіки через радикальне зменшення можливостей для корупції, суттєве зменшення податкового тиску та його перерозподіл, детінізація зарплат, відновлення довіри між державою і бізнесом. Зрештою, це має призвести до збільшення надходжень до бюджету через зростання економіки.

Статистичні показники свідчать, що бюджетні видатки на сьогоднішній день є непомірними для економіки, подальше збільшення фіскального навантаження ставить під загрозу існування держави Україна. Тому ми вимагаємо від владних інституцій провести всі заходи, щоб скоротити перерозподіл ВВП через публічні фінанси на протязі кількох років до 35-37%.

Прозорість і відкритість – основа для боротьби з корупцією. Ми вимагаємо забезпечити повноцінне функціонування Електронного кабінету платника податків, скасувати плани штрафів за порушення податкового законодавства, розділити функції збирання податків і розслідування податкових злочинів та ввести відповідальність посадових осіб за неправомірні претензії до бізнесу, запровадити публічний реєстр заявок на відшкодування ПДВ. Але найважливіше – якомога ретельніше прибрати з податкової системи корупційні вразливості, насамперед можливості для вирішення питань на розсуд чиновника (дискрецію).

Концепція Комітету включає також інші пропозиції, що мають на меті зменшити адміністративно-корупційне навантаження на бізнес через ліквідацію дискреції при адмініструванні податків, існування якої є більшою перешкодою для бізнесу, аніж високе податкове навантаження.

Головною (але не єдиною) загрозоюпредставленої Концепції ми бачимо незбалансованість доходів та видатків бюджету. З метою балансування цих показників ми вірішили наступне:

1. Звернутись до Міністерства фінансів та Комітету питань податкової та митної політики Верховної Ради України з проханням надати розрахунки та обгрунтування запропонованих Концепцій.
2. Звернутись до Міністерства фінансів з проханням надати деталізацію видатків за економічною класифікацією.
3. Звернутись до Міністерства фінансів з пропозицією щодо трирічного бюджетування.
4. Звернутись до Кабінету Міністрів України з проханням підготувати пропозиції по скороченню видатків бюджету внаслідок структурних реформ (перехід до фінансування функцій, які виконуються та їх скорочення, персоніфікація соціальних виплат тощо).
5. Звернутись до Комітета з питань податкової та митної політики Верховної Ради України з експертною позицією про те, щонепрямі податки в українських умовах є більш ефективним та менш шкідливим видом оподаткування, ніж прямі. Тому зниження ставки ПДВ до 15% видається недоцільним заходом, а також потрібно переглянути деякі інші ставки.
6. Винести на окреме експертне обговорення пропозиції учасників круглого столу щодо скорочення видатків, зокрема: скорочення числа державних службовців щонайменше на 25%, ліквідацію фондів соціального страхування та перерозподілення їх функції, скорочення видатків МВС та Прокуратури, визначення ефективності академій наук та перегляд їх фінансування, аудит витрат на оборону.
7. Винести на окреме експертне обговорення пропозиції учасників круглого столу щодо перерозподілення податкового навантаження на користь податку на майно (включаючи землю), що може компенсувати близько 25% від прогнозованого дисбалансу.
8. Винести на окреме експертне обговорення  пропозиції Національного банку України про встановлення єдиної ставки податку на пасивні доходи фізичних осіб, зокрема на дивіденди та депозити на рівні 15%.

Блінов Андрій, економіст, керівник проекту «Успішна країна»

Боярчук Дмитро, виконавчий директор СASE-Україна

Вишлінський Гліб, виконавчий директор Центру економічної стратегії

Дубровський Володимир, старший економіст CASE Ukraine, експерт РПР

Кушнірук Борис,економіст

Олександр Мертенс, професор НАУКМА

Несходовський Ілля, директор ІСЕТ, експерт РПР

Олійников Євген,економіст, експерт РПР

Соколов Михайло, експерт РПР

Третякова Галина, генеральний директор "УФУ"

Шумило Ігор, економіст, радник президента КШЕ

01.11.2015

Пропозиції щодо податкової реформи

експертів «Інституту соціально-економічної інформації»

(10 березня 2015 року)

Сучасна податкова система України не відповідає основним принципам визначених п. 4.1. Податкового кодексу України, а саме:

-        загальність оподаткування внаслідок корупції і непрофесійності органів фіскальної служби, правоохоронних органів та органів правосуддя є можливість ухилятися від сплати податків та платежів, що ставить в нерівні умови платників податків;

-        рівність усіх платників перед законом не забезпечується, використання механізму індивідуальних податкових консультаційдозволяє одну і туж норму для різних платників податків трактувати по різному;

-        невідворотність відповідальності у разі порушення податкового законодавства не забезпечується внаслідок вищеназваних причин;

-        презумпція правомірності рішень платника податку не забезпечується. Платник податків мусить доказувати правомірність своїх дій виключно через суд;

-        фіскальна достатність призводить до непомірного тиску на платників податку, що сприяє бажанню ухилятися від сплати податків та давати хабарі;

-        соціальна справедливість не дотримується, зокрема, стягнення суми ЄСВ при відсутності доходів грубо порушує цей принцип;

-        економічність оподаткування відсутнє, зокрема, сума витрат на адміністрування податку на нерухомість більше ніж надходження від цього податку;

-        нейтральність оподаткування, що має забезпечити відсутність впливу на конкурентоздатність не дотримується, зокрема, зокрема встановлення додаткового імпортного мита;

-        стабільність постійно не дотримується, останні зміни призвело до того, що останні зміни податкового законодавства не були забезпечені жодними методологічними поясненнями, що крайнє негативно вплинули на економіку;

-        рівномірність та зручність сплати, встановлений порядок сплати авансових платежів призводить до значних переплат, які сягають мільярди гривень;

-        єдиний підхід до встановлення податків та зборів в цілому дотримується.

Перший етап податкової реформи має забезпечити реформу самої ДФС, а саме реалізація наступних принципів:

-        Сервіс.Мають бути впроваджені електронні сервіси для платників податків з метою забезпечення максимальною зручності для нарахування, обліку, сплати податків та звітності по ним.

-        Відкритість. Повинно бути забезпечена максимальна відкритість інформації про сплату податків в розрізі видів податків, регіонів, надходжень від крупних платників податків, а також, продовжити практику інформування про суми отримувачів відшкодування ПДВ.

-        Законність. Мають бути забезпечена реалізація механізмів захисту платників податків від зловживань з боку податкових органів. Механізм незалежного органу щодо розгляду податкових суперечок та податкових консультацій від представників громадськості, які мають проводити свої засідання відкритим, є дієвим механізмом для забезпечення законності.

Другий етап податкової реформи це реформа митниці.

За результатами другої реформи має бути забезпечена відкритість доступу даних до митної вартості товарів, що перетинає митний кордон, має бути створена єдина митна база з найбільшими торговельними партнерами України, а також забезпечений безперешкодний обмін інформацією з ними.

Третій етап податкової реформи – це реформа самої податкової системи.

Податкова система України має складатися з наступних податків:

-        податок на прибуток;

-        податок на додану вартість;

-        податок з доходів фізичних осіб;

-        акцизний податок;

-        рента;

-        мито;

-        екологічний податок;

-        податок на майно;

-        єдиний податок.

Зазначені податки мають відповідати їх економічній суті та повинні бути ефективними інструментами справедливого перерозподілу ВВП з метою забезпечення сталого економічного зростання економіки України. Решта податків мають бути скасовані.

За результатом другого етапудо 1 липня 2015 року мають бути розроблені зміни до Податкового кодексу, що повинні забезпечити реалізацію наступних задач для різних груп платників податку:

1. Для мікробізнесу основна задача податкової системи є сприяння максимальної занятості населення. Реалізується через єдиний фіксований платіж або податку з обороту, жодної поточної звітності, лише загальна річна декларація та відповідальність перед своїми клієнтами.
2. Для малого і середнього бізнесу основна задача податкової системи це забезпечення простоти ведення обліку та звітності, що досягається через впровадження електронних сервісів, стимулювання їх економічного зростання, черезоподаткування розподіленого прибутку та можливість застосування касового методу визначення податкових зобов’язань з ПДВ, перехід на єдиний електронний податковий документтощо.
3. Для крупного бізнесу основна задача податкової системи це спрощення процесу адміністрування податків, зменшення варіативного трактування податкових норм, збільшення показника рейтингу BusinessDoing в частині оцінки системи оподаткування, максимальний захист бізнесу від зловживань з боку фіскальних органів.
4. Для монопольних компаній основна задача податкової реформи це впровадження прозорих правил контролю за трансфертним ціноутворенням, реформа ренти, посилення антимонопольного законодавства з метою недопущення випадків недобросовісної конкуренції.

Основними напрямами реформування податків:

Другий етап реформи оподаткування заробітної плати, що передбачає зменшення загального податкового навантаження на заробітну плату до загальноєвропейського, а саме, як варіант може розглядатися встановлення наступних ставок:

-        10% - внесок до Пенсійного фонду роботодавцями;

-        10% - внесок працівників на умовно накопичувальний пенсійний рахунок;

-        встановлення соціально справедливої прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб:0% - до 1 МЗП; 10% - від 1 МЗП до 5 МЗП; 20% - від 5 МЗП до 10 МЗП; 30% - від 10 МЗП і вище.

Реформа податку на прибуток, що спрямована на впровадження механізму оподаткування розподіленого прибутку, що буде сприяти спрощенню адмініструванню цього податку, зменшення корупційної складової, зростанню внутрішніх інвестицій тощо. Як компенсатор пропонується застосовувати мінімальні платежі, зокрема, податок на основні засоби підприємства.

Реформа податку на додану вартість, що включає:

-        скасування спецрахунків, які відволікають оборотні кошти підприємств і ускладнюють його адміністрування і в умовах падіння економіки можуть лише посилити її падіння. У подальшому їх запровадження можливе тільки при зручності для платників податків;

-        впровадження системи диференційованих ставок між платниками і неплатниками, зокрема, система 7/17 (10/20). Результатом цього кроку стане, ліквідація податкових ям внаслідок їх економічної необґрунтованості; зменшення сум ПДВ, що заявляються до відшкодування; збільшення оборотних коштів підприємств-виробників продукції  більш ніж на 12% (до 100 млрд. грн.); зменшення інвестиційних витрат; суттєве зменшення корупційних схем, що пов’язані як при формуванні фіктивного ПДВ, так і при його відшкодуванні.

-        впровадження диференційованих ставок між платниками і неплатниками дозволить впровадити більш гнучку систему оподаткуванням ПДВ, зокрема, зменшити ставки на соціально значимі товари.

Реформа ренти, що включає розробку науково обґрунтованих підходів до визначення бази оподаткування і розміру ставок, що дозволить суттєво збільшити надходження до державного бюджету України.

Реформа податку на майно, що включає визначення бази оподаткування в залежності від його вартості, ставок та механізмів розрахунку, що дозволить зменшити навантаження на заробітну плату і перерозподілити його на більш заможних людей, що дозволить вирівняти соціальну нерівність, що була сформована в Україні.

Реформа акцизного податку, що включає перегляд бази оподаткування, ставок і механізмів його справляння, зокрема, скасування роздрібного акцизу, який суттєво ускладнює адміністрування цього податку.

Для реалізації поставлених задач експерти готові надати всебічну підтримку і консультації, а також прийняти безпосередню участь у розробці законодавчих і нормативних документів, як необхідні для реалізації вищезазначених заходів. Крім того ми готові забезпечити інформаційну підтримку та повноцінну роз’ясувальну роботу серед бізнесу.

Предложения по совершенствованию правительственной системы денежного обеспечения обязательств по НДС (электронное администрирование НДС, НДС-счета)

1. Уплата средств с НДС-счета по распоряжению налогоплательщика, а не ГФС.

Средства, размещенные на НДС-счете налогоплательщика до момента их уплаты в бюджет являются собственностью налогоплательщика. Также именно налогоплательщик несет ответственность за правильность расчета размера и уплату соответствующего налога в бюджет. Соответственно, именно налогоплательщик должен давать распоряжение относительно перечисления средств с НДС-счета в бюджет, а не ГФС. В свою очередь ГФС должно осуществлять проверку правильности расчета размера и факта уплаты налога в бюджет, оспаривать, в случае обнаружения нарушений, правомерность соответствующих действий налогоплательщика в установленном законом порядке (судебная процедура). Предусмотренная же законом процедура, при которой налогоплательщик должен оспаривать правомерность списания ГФС с его счета той или иной суммы, нарушает его право собственности.

2. Автоматическое снятие с НДС-счета излишне уплаченных на него средств.

Предлагается наделить налогоплательщика правом снимать с НДС-счета, без согласования с ГФС, часть средств денежного обеспечения в пределах позитивного значения правой части формулы статьи 200¹.3 НК, увеличенного на сумму овердрафта.

Отметим, что на данный момент представители ГФС отстаивают позицию, что снятие излишне уплаченных на НДС-счет средств может происходить только по распоряжению самого ГФС по результатам проверки.

В тоже время, остается неясным зачем нужна соответствующая проверка, если согласно заявлениям самих же налоговиков система электронного администрирования НДС осуществляет автоматический расчет значений формулы статьи 200¹.3 НК (учет уплаченных в бюджет средств и выписку/получение зарегистрированных налоговых накладных), определяя на какую сумму налогоплательщик может зарегистрировать налоговые накладные?

Отметим, что внесение денежных средств на НДС-счет служит единственной цели – обеспечению обязательств по уплате НДС в бюджет, возникающих в следствие превышения полученного налогового кредита над налоговыми обязательствами. В свою очередь, ожидаемый размер такого превышения может быть известен только самому налогоплательщику. Другими словами, получается, ГФС нечего проверять, ведь только сам налогоплательщик может прогнозировать на какую сумму ему еще предстоит выдать и зарегистрировать налоговые накладные.

В свою очередь, средства, зачисленные на НДС-счет, под которые налогоплательщик не планирует выдавать налоговые накладные, априори являются излишне внесенными, а, следовательно, должны возвращаться налогоплательщику по первому требованию.

Отметим, что отсутствие соответствующей нормы приведет к тому, что налогоплательщики будут избегать переплат управляя сроками регистрации налоговых накладных, сначала получая налоговый кредит, а уже потом регистрируя налоговые накладные (формируя обязательства). Таким образом, норма о возврате переплаченных средств лишь по решению ГФС только затруднит ведение бизнеса, в силу необходимости дополнительного планирования, но ничего не изменит с точки зрения обеспечения уплаты обязательств по НДС в бюджет.

3. Устранение солидарной ответственности (перевод средств с НДС-счета на НДС-счет).

Предложенная правительством система предусматривает, что в случае осуществления расчетов по предоплате, покупатель несет риск не регистрации продавцом налоговой накладной. В случае, если соответствующая налоговая накладная не будет зарегистрирована, покупатель лишается соответствующего налогового кредита несмотря на то, что уплатил НДС в составе цены, а значит будет вынужден уплатить его повторно в государственный бюджет.

Данная норма противоречит доктрине, применяемой Европейским судом, и отраженной в ряде соответствующих решений. Так согласно позиции Европейского суда налоговые органы государств членов ЕС могут лишать налогоплательщиков налогового кредита по НДС, только в том случае если докажут, что они знали о том, что НДС не был/не будет уплачен в бюджет и, следовательно, являются соучастниками мошеннических действий, направленных на хищение НДС.

В качестве решения данной проблемы предлагается предоставить покупателю право, в случае осуществления предоплаты, перечислять средства НДС непосредственно со своего НДС-счета, на НДС-счет продавца, одновременно самостоятельно регистрируя соответствующую налоговую накладную.

В результате осуществления такой операции значения правой части формулы статьи 200¹.3 НК у покупателя и продавца останутся неизменны. У покупателя уменьшится сумма денежного обеспечения, но на туже величину увеличится сумма, полученных налоговых накладных, а у продавца увеличится сумма денежного обеспечения, но на туже величину увеличится и сумма выданных налоговых накладных.

При этом покупатель больше не будет нести солидарную ответственность за своего продавца (налоговая накладная будет регистрироваться им самим), а продавец, в случае принятия предложения №2, не будет отвлекать соответствующие суммы из оборота, т.к. сможет их снять при наличии достаточной суммы «овердрафта» и налогового кредита, в противном случае, ему все равно, пришлось бы депонировать на счету аналогичную сумму денежного обеспечения для выписки налоговой накладной.

4. Индексация овердрафта в соответствии с уровнем инфляции.

В рамках идей, озвученных ДФС, предполагалось рассчитывать размер «овердрафта» исходя из среднего значения платежа НДС в госбюджет за предыдущие 12 месяцев без учета инфляции. При этом, принимая во внимание более чем двукратное падение курса гривны, введение импортных пошлин и дальнейшую девальвацию в следующем году следует ожидать более чем двукратный рост цен. В такой ситуации, необходимо предусмотреть индексацию соответствующих платежей в бюджет на индекс инфляции при расчете размера «овердрафта», в противном случае большинство налогоплательщиков будут вынуждены заморозить значительную часть оборотных средств на НДС-счетах.

Отметим, что такая индексация всего лишь призвана обеспечить учет реальной, а не номинальной стоимости уплаченных налогоплательщиком в бюджет средств.

5. Банковская гарантия

Предлагается предоставить налогоплательщикам право вносить денежное обеспечение обязательств по НДС на НДС-счет посредством банковской гарантии. Это позволит избежать замораживания на НДС-счетах оборотных средств вновь созданных и активно развивающихся предприятий.

6. «Преюдиция» правомерности налогового кредита по зарегистрированным налоговым накладным.

В настоящий момент многие налогоплательщики сталкиваются с попытками ГФС признать часть проведенных ими сделок «безтоварными» и на этом основании отменить ранее сформированный налоговый кредит. Представители ГФС обосновывают свои действия тем, что соответствующий НДС не был уплачен в бюджет. Учитывая, что введение системы электронного администрирования НДС, по заявлениям руководства ГФС блокирует как «маргинальные» ямы так и торговлю налоговым кредитом, предлагается прямо установить, что налоговый кредит сформированный по зарегистрированным в системе налоговым накладным не может быть в последствии снят (признан неправомерным).

7. Введение электронного кабинета налогоплательщика

Принятая реформа предполагает введение электронного кабинета налогоплательщика, одновременно, с переходом электронного администрирования НДС из тестового режима в обычный. Таким образом, у налогоплательщиков и органов ГФС не будет возможности убедиться в том, что соответствующее ПО работает корректно и предоставляет налогоплательщику всю необходимую информацию. Учитывая вышесказанное, предлагается, обязать ГФС ввести в действие электронный кабинет минимум за два месяца до перехода электронной системы администрирования в полноценный режим работы.  Также, необходимо предусмотреть, что в «электронном кабинете» в онлайн режиме должна отражаться информация относительно текущих значений как всех слагаемых, так и правой части формулы статьи 200¹.3 НК в целом.

Эксперты «ИСЕТ»

20 марта 2015 года

Аналітична записка експертів Інституту соціально-економічної трансформації
щодо впровадження електронного адміністрування ПДВ

(01.05.2015)

Проаналізувавши стан підготовки Державної фіскальної служби, Державної казначейської служби, Міністерства фінансів та інших інституцій до впровадження повноцінної системи електронного адміністрування та запуску грошового забезпечення податкових зобов’язань, ми дійшли до висновку, що на сьогоднішній день запуск електронного адміністрування ПДВ не в тестовому режимі призведе до значного погіршення умов ведення бізнесу, суттєвого ускладнення адміністрування, спровокує технічні проблеми, призведе до нарахування необґрунтованих штрафних санкцій, додаткових витрат у платників податку, замороження оборотних коштів, що відповідно спровокує ще більше падіння ВВП, а також породжує нові корупційні ризики з боку фіскальних органів. Сукупність проблем що досі не вирішені можна згрупувати за наступними групами: організаційні, методологічні, правові, економічні і технічні.

Організаційні проблеми:

-        Державна фіскальна служба не створила для платників податків необхідний сервіс, який би дозволив реєструвати податкові накладні напряму без приватних посередників, не запустив Електронний кабінет платника податків, не створив відповідний сервіс оперативного (он-лайн) отримування інформації про суму, на яку платник податку може виписувати податкові накладні;

-        на ринку реєстрації податкових накладних фактично створена штучна монополія компанією MeDoc, яка шляхом обмеження обміну інформацією з іншими компаніями що надають відповідний сервіс, блокує створення конкурентного середовища;

-        Державна фіскальна служба не підготувала достатньо методичних роз’яснень та консультацій, які би дозволили доброчесному платнику податків безпомилково здійснювати і відображати в електронному реєстрі всі передбачені чинним законодавством операції, що оподатковуються ПДВ;

-        Державна фіскальна служба не провела інформаційно-роз’яснювальну компанію для платників податків щодо порядку функціонування електронного адміністрування ПДВ та грошового забезпечення ПДВ, внаслідок чого неминуче будуть виникати помилки і до платників податків будуть застосовуватися значні штрафні санкції.

Методологічні проблеми

-        Складові формули для визначення суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні мають наступні невирішені проблеми:

• SВідшкод (сума задекларованого платником відшкодування ПДВ) призводить до безпідставного депонування коштів платника податків, який заявив законне бюджетне відшкодування, але не отримав його з тих чи інших причин (в т.ч. немотивованих затримок у проведенні перевірок чи поверненні коштів);
• Sперевищу випадку невчасної реєстрації податкової накладної призводить до повторної сплати коштів на спеціальний рахунок;
• SМитн не враховує коригування митної вартості шляхом подання додаткової митної декларації або аркуша коригування до митної декларації;
• SНаклВид і SНаклОтр не враховує специфіки виписки розрахунків коригувань до податкових накладних, виписаних до 01.02.2015, що призводить до необхідності депонування додаткових коштів на спеціальному рахунку.

Правові проблеми

-        чинним законодавством та підзаконними актами так і не вирішено питання використання електронної податкової накладної в якості доказу, порядку її зберігання, передачі контролюючим органам для перевірки тощо;

-        чинним законодавством і підзаконними актами не вирішено питання солідарної відповідальності, яка виникає під час відмови від реєстрації податкової накладної контрагентом;

-        чинним законодавством і підзаконними актами не визначена відповідальність приватних технічних компаній які надають послуги з реєстрації податкових накладних в електронному реєстрі, що можуть виникнути внаслідок недоступності сервісу або збою системи;

-        чинним законодавством і підзаконними актами не визначена відповідальність фіскальних органів за допущення методологічних і технічних помилок, внаслідок яких платник податку може зазнати збитків.

Економічні проблеми

-        впровадження грошового забезпечення податкових зобов’язань при сучасному стані економіки призведе до необхідності залучення платниками податків додаткових коштів в обсязі десятків мільярдів гривень для їх акумулювання на спецрахунку, що в умовах падіння економіки та значної вартості фінансових ресурсів призведе до пригальмування обсягів реалізації, що в свою чергу призведе до ще більшого падіння економіки;

-        впровадження нової системи реєстрації податкових накладних потребує придбання доступу до відповідного програмного забезпечення, підготовки і навчання бухгалтерів, що суттєво вдарить особливо по малому і середньому бізнесу;

-        впровадження грошового забезпечення податкових зобов’язань суттєво вдарить по українським товаровиробникам, які реалізують свою продукцію з відстрочкою платежу на вітчизняному ринку і не вплине на імпортерів та роздрібну торгівлю, що суттєво погіршить їх конкурентоспроможність.

Технічні проблеми

-        система електронного адміністрування ПДВ, не пройшла належного тестування і верифікації, що передбачено технічними  стандартами ДСТУ ISO/IEC 12207:2014, що призводить до відсутності впевненості в тому, що така система буде безпомилково працювати і в розрахунках дотримуватися встановленої формули відповідно до чинного законодавства;

-        децентралізація розрахунків окремих елементів формули між оператором порталу, органами ДФС та Державної казначейської служби  суттєво посилює ризик помилки і уповільнення роботи системи;

-        як показав тестовий період, система неодноразово "зависала", видавала помилки, що в умовах грошового забезпечення призведе до несвоєчасної реєстрації податкових накладних, неформування податкового кредиту, а відповідно і до необґрунтованих переплат, або застосування штрафних санкцій до платників податків за ці технічні помилки.

Крім цього, експерти наголошують, що незважаючи на достатньо жорсткі умови функціонування системи, Державна фіскальна служба не відмовляється від механізмів, що мають значні корупційні ризики, а саме:

-        впровадження електронного адміністрування ПДВ з можливістю фіскальної служби штучно, без попередження блокувати реєстрацію електронних податкових накладних в ЄРПН, що створює значні корупційні ризики для зловживання цією можливістю;

-        законодавчо не вирішено питання гарантування платників податків на своєчасне відшкодування ПДВ при наявності грошового забезпечення і неможливості фіктивного формування ПДВ.

Пропозиції експертів:

Враховуючи вищезазначене, експерти роблять висновки про неготовність системи електронного адміністрування ПДВ до повноцінного впровадження з 1 липня 2015 року і вважають за необхідне перенесення строків запуску на 1 січня 2016 року. У цей період необхідно відкоригувати чинне законодавство в частині функціонування такої системи, повноцінно протестувати систему на її функціональність, забезпечити всі необхідні методичні рекомендації провести інформаційно роз’яснювальну роботу серед платників податків.

Крім того, експерти вважають за необхідне впровадити наступні заходи, які є необхідними для зниження втрат, що понесе бізнес внаслідок впровадження системи електронного адміністрування, та забезпечення хоча б мінімальної ефективності функціонування цієї системи. Зокрема, повний консенсус серед експертів мають наступні пропозиції:

1. Впровадження повноцінно діючого електронного кабінету платника податків та законодавче визначення сервісних послуг, які мають бути доступними в ньому, зокрема, оперативне отримання інформації про залишки коштів на спецрахунку та обсяг суми, на яку платник податків має реєструвати податкову накладну. Тестовий режим повинен працювати до повноцінного  промислового запуску електронного кабінету.
2. Законодавче забезпечення прозорого, некорупційного механізму відшкодування ПДВ, а саме створення у органах Державної казначейської служби спеціального рахунку, на який мають надходити всі платежі від ПДВ, погашалося б заявлене відшкодування у повному обсязі і тільки після цього на ЄКР перераховувався б чистий залишок після сальдування. Оскільки електронна система адміністрування запобігає формуванню фіктивного (незабезпеченого грошовими коштами) податкового кредиту, логічним видається перехід до системи відшкодування, яка блокує невідшкодування ПДВ. Відсутність механізму гарантованого відшкодування ПДВ завдає великої шкоди економічному зростанню в Україні, оскільки блокує зростання експорту, яке стало можливим завдяки підвищенню конкурентоспроможності товарів українського виробництва після глибокої девальвації.
3. Законодавче унеможливлення ручного блокування доступу платника податку до свого спецрахунку та електронного реєстру податкових накладних. Зокрема, скасування положення, згідно якого відсутність підприємства за місцем реєстрації є підставою для обмеження доступу до електронного реєстру податкових накладних. Відсутність підприємства за місцем реєстрації не має жодного значення для системи електронного адміністрування ПДВ, проте створює додатковий регуляторний тиск на бізнес.
4. Законодавче скасування обмеження доступу до власних коштів платником податку, а саме надання можливості для підприємств зняття зі спецрахунків ПДВ коштів в обсязі перевищення необхідного грошового забезпечення, без додаткових погоджень. Ця пропозиція знизить негативний вплив на платників податків, у той же час вона повністю відповідає логіці роботи елетронної системи адміністрування ПДВ, в рамках якої кошти, що перевищують необхідне грошове забезпечення, є власністю платника податків і не можуть бути обмежені у використані.
5. Законодавче закріплення правомірності сформованого податкового кредиту, а саме унеможливлення оскарження зареєстрованого у системі податкового кредиту. Оскільки увесь зареєстрований в електронній системі податковий кредит за визначенням буде профінансований задепонованими в системі коштами, або овердрафтом, який дає гарантію депонування таких коштів, цілком логічним є визнання такого зареєстрованого податкового кредиту апріорі правомірним. Це суттєво знизить ризики корупційного використання механізму оскарження податкового кредиту і не матиме жодного впливу на роботу системи. В рамках же боротьби з пересортицею (імпортними або виробничими схемами), необхідно не скасовувати податковий кредит, а нараховувати відповідні податкові зобов’язання.

Експерти також підтримують наступні пропозиції Державної фіскальної служби щодо покращення роботи системи:

1. Надання можливості підприємствам виписувати одну податкову накладну на всі поставки протягом певного періоду, якщо такі поставки мали ритмічний характер. Це значно спростило б адміністрування ПДВ та знизило б адміністративні видатки бізнесу, не зашкоджуючи, при цьому, роботі електронної системи.
2. Інтеграція овердрафту та від’ємних залишків минулих періодів до формули, прописаної у Податковому кодексі. Ця пропозиція дозволить платнику податків отримати інформацію щодо свого овердрафту та від’ємних залишків минулих періодів у електронному кабінеті.

Авторський колектив

Експертів ІСЕТ

Пропозиції щодо методології оцінки нерухомого майна у проекті реформування податку на прибуток (концепція перетворення його на податок лише на розподілений прибуток з нижнім порогом 1,3% від вартості нерухомості підприємства)

Під нерухомим майном слід розуміти земельні ділянки, земельні ділянки та об’єкти, що на них побудовані (багатоквартирні будинки, будинки, склади, цехи тощо).

Обставини:

1. немає єдиного ринку купівлі-продажу нерухомого майна, як наслідок немає єдиного реєстру цін (для порівняння);
2. Україна користується недосконалою методикою нормативної грошової оцінки землі, яка була затверджена в 1995 році
3. фактично не існує методів оцінки, оскільки існуючі методи (ринковий, дохідний, витратний) не можуть відобразити реальну вартість нерухомого майна;
4. Україна єдина країна, яка окремо оцінює земельну ділянку та об’єкти, що на ній знаходяться;
5. обмежений час (до 2016 року) для запровадження нової системи оцінки;
6. запровадження сплати податку по-новому потребує справжньої децентралізації
7. замінити податок на прибуток та податок на розподілений дохід з нижньою межею оцінки нерухомого майна, що знаходиться на праві власності у такого суб’єкта господарювання;
8. у разі не можливості сплачувати податок на нерухоме майно, суб’єкт господарювання повинен продати зазначене майно.

Ціль:

Позитивні сторони введення податку на нерухомість:

-        більш ефективний ринок землі;

-        укріплює економіку (у більшості коли вводиться цей податок паралельно скорочуються податки на заробітну плату, дохід);

-        легкий в адмініструванні;

-        зменшує рівень урбанізації міст;

-        перевірений податок, який використовується багатьма країнами, зокрема ефективно Данією і Австралією як місцевий податок;

Можливий варіант оцінки вартості нерухомості з прийняття змін (заміна податку на прибуток) та протягом одного року:

1. використовувати існуючі методи оцінки (ринковий, дохідний, витратний) та обкласти податком на нерухоме майно (далі – «Податок»);
2. у разі неможливості сплати Податку, власник нерухомого майна повинен продати це майно;
3. у разі об’єктивної неможливості продажу нерухомого майна протягом року (під час виставлення нерухомого майна на продаж Податок не рахується) (зокрема, забруднення території і як наслідок великі капіталовкладення у відновлення земельної ділянки), нерухоме майно не обкладається податком. У той же час таке нерухоме майно потрапляє в реєстр майна, при купівлі якого новий власник буде мати податкові канікули з метою залучення інвестицій. При цьому власник нерухомого майна зобов’язаний продати таке майно;           
4. Створити організовану систему продажу нерухомості (далі – «Система»). Надалі здійснювати всі операції з купівлі-продажу нерухомості за посередництвом Системи, де відображати всю інформацію про угоду з купівлі-продажу нерухомості, зокрема – ціну. Заборонити операції з купівлі-продажу нерухомості поза Системою. Інформацію про операцію заносить в систему нотаріус після реєстрації договору із всіма необхідними атрибутами (дані про участок, номер договора, дата, вартість, продавець, новий власник та сума). Реєстрація без внесення в базу не відбувається. Забезпечити відкритий доступ до інформації про ціни угод купівлі-продажу нерухомості, таким чином забезпечивши процес відкритого формування ринкової вартості нерухомості на певній території.
5. Одночасно з введенням системи зобов’язати органи місцевого самоврядування провести поділ територій своїх громад на однотипні за вартістю нерухомості ділянки. Це здійснити після cтворення/об'єднання громад із залученням громадськості. Після цього можна внести всі дані в електронний реєстр із цінами, тобто відкрити реєстр для громадян.
6. Протягом умовно встановленого терміну забезпечувати проведення операцій з продажу нерухомості через Систему. По закінченню цього терміну зобов’язати органи місцевого самоврядування (або відповідальні за функціонування системи органи) розрахувати середню вартість реалізованого через систему нерухомого майна (одиниці виміру цього майна – м², сотка, гектар тощо) за кожною однотипною ділянкою, визначеною у попередньому пункті. Розраховані показники вважати ринковою вартістю нерухомості за кожною такою ділянкою. Значення ринкової вартості використовувати при оцінці нерухомості в цілях оподаткування.
7. Крім того на основі вищевказаного реєстру можна буде при необхідності також обраховувати регіональний коефіцієнт вартості землі. В залежності від чого буде братися податкова база (за ринковою вартістю або за регіональним коефіцієнтом або комбінованим методом).
8. При оцінці методом витрат не застосовувати індексацію цін (для уникнення оцінки станків підприємства, яке фактично застаріле (1964 року виробництва), але за рахунок витрачених коштів при купівлі та подальшої індексації, вартість виросте в рази).
9. Оцінка податку для нерухомого майна, може бути визначена як певний відсоток від ринкової вартості об’єкта. Ставка відсотка може бути визначена за рахунок подання декларації, де люди з певним заробітком мають сплатити менший відсоток, а інші, що мають доходи які перевищують певний рівень, більший відсоток на кінець податкового періоду. Що до підприємств, то визначити певний відсоток від ринкової вартості для оподаткування. Другий варіант встановити певний ліміт по площі житла певного регіону який не буде оподатковуватись, метри які по за нормою оподатковуються згідно ринкової ціни метра. У двох випадках пропагується застосовувати коефіцієнти для рахування бази, що буде оподатковуватись. Перший коефіцієнт регіональний, який визначає область та місто. Другий коефіцієнт обчислюється за рахунок місцевих економіко-планових зон (поквартально), що надає можливість більш справедливої оцінки. Для підприємств галузевий коефіцієнт. Як результат ми отримаємо базу, що буде оподатковуватись. Що до житлових будинків: вона буде середньою. Щоб вирівняти базу є опція з кінцево обчисленої бази відрахувати 25%, що дозволить уникнути питань.

Таким чином ми уникнемо ситуації, коли величезні території заводу, які не використовуються, а працює невелика частина заводу, може збанкрутувати за рахунок введення податку не нерухоме майно.

Після 2016 року на підставі Системи залишимо лише ринковий метод оцінки.

Підготовлено практикантами ІСЕТ

01.08.2015

Податкова реформа - Бюджетний та податковий аспекти

(Коаліція авторських колективів – презентантів концепцій податкової реформи на Відкритій комунікаційній платформі Міністерства фінансів України)

Мета реформи - створення конкурентних податкових умов для сталого розвитку України

Ключові проблеми податкового законодавства:

• Нерівномірне податкового навантаження на бізнес
• Тіньова економіка та контрабанда
• Високе податкове навантаження на фонд оплати праці
• Дискреція (вибіркове застосування законодавства)
• Нестабільність податкових змін
• Невідшкодування ПДВ

Головні завдання реформи:

1. 1.Створення сприятливих умов  для розвитку економіки:

-        Закріплення в конституції обмеження перерозподілу через публічні фінанси не більше 35% ВВП

-        Збереження спрощеної системи оподаткування і звітності.

-        Вдосконалення електронного адміністрування всіх податків та зборів.

1. 2.Унеможливити корупцію:

-        Впровадження повноцінного Електронного кабінету платника податків з 1 січня 2016 року.

-        Скасування планів штрафів за порушення податкового законодавства.

-        Введення відповідальності посадових осіб за неправомірні претензії

-        Удосконалення норм щодо відповідальності за податкове шахрайство.

1. 3.Зменшити податкове навантаження:

-        Зменшення оподаткування оплати праці (ПДФО та ЄСВ) з 55-65% до 20%.

-        Реформа системи соціального страхування, ліквідація фондів соціального страхування, впровадження державної соціальної гарантії.

-        Перехід до оподаткування лише розподіленого прибутку зі ставкою 15%

-        Впровадження єдиного рахунку для сплати загальнодержавних податків (крім ПДВ).

1. 4.Відновити довіру між бізнесом і державою

-        Зупинення жорсткої фіскальної політики та проведення ліберальної податкової реформи.

-        Запровадження мораторію на будь-які зміни в податковому законодавстві, що погіршують бізнес-клімат.

1. 5.Збільшення надходження до бюджету через зростання економіки

-        Стимулювання інвестицій через оподаткування розподіленого прибутку.

-        Зменшення навантаження на фонд оплати праці та як наслідок – його легалізація та збільшення платоспроможного попиту населення.

-        Зменшення адміністративно-корупційного навантаження на бізнес через ліквідацію дискреції при адмініструванні податків

Нова бюджетна модель (порівняння Бюджету 2013 р та стартового року реформи)

Песімістичний сценарій:

Детальні розрахунки та повна презентація за посиланням:  http://rpr.org.ua/ua/news/2015-08/0/349

Коаліція авторських колективів:  Авторський колектив концепції «Податкова система здорового глузду», Громадянська ініціатива «Реанімаційний пакет реформ», Громадянська Платформа «Нова Країна», Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів, Група «Підприємці за реформи», Авторський колектив Національного університету ДПС України, Авторський колектив журналу «Незалежний Аудитор»,  Авторська концепція Данило Монін, Інститут соціально-економічної трансформації

01.09.2015