03 Март. 2015 18:50

Аналітична довідка щодо курсоутворення (березень 2015 року)

Валютний ринок України на сьогодні характеризується значною нестабільністю, невизначеністю, низьким рівнем довіри до національної валюти. Перед тим, як аналізувати події на валютному ринку на початку лютого та робити будь-які висновки вважаємо, що необхідно згадати в якому стані був банківський сектор та платіжний баланс на початок березня 2014 року – після революції Гідності.

На відкритому вільному ринку курс нацвалюти є об’єктивним відображенням стану платіжного (торгового) балансу та інфляції (емісії). На закритому (напівзакритому) - можливо маніпулювати, чим і скористалась попередня влада. Виходячи із фактичного стану цих показників курс гривні до дол. США вже на початок 2014 року повинен був становити 11 грн/$. Сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу тоді становило -16,5 млрд $, і покривалося внутрішніми (валютними облігаціями), зовнішніми запозиченнями і незначними інвестиціями. Завдяки цьому зведений платіжний баланс був позитивним (+2 млрд $). Це давало можливість підтримувати курс гривні за рахунок ЗВР, обсяг яких на 1 січня 2014 року складав  20,4 млрд $ (на 1 березня, через штучне утримання курсу гривні, ЗВР скоротився ще на 3 млрд $ - до 17 млрд $.). Як утримували курс? Двома способами: маніпулюючи торгами на міжбанку (механізм фіктивних угод між НБУ і держбанками) та примусовим заниженням ліквідності банківської системи (абсорбція вільної грошової маси у комерційних банків).

Після зміни керівництва НБУ, відповідно до вимог надання міжнародної допомоги, було оголошено перехід до політики гнучкого (майже вільного) курсоутворення. Ми вважаємо, що цей крок в умовах нестабільної економічної ситуації, втрат національної економіки внаслідок анексій територій, політичних трансформацій та відсутності ринкових механізмів управління валютними ризиками був невиправданий і призвів до розбалансування валютного ринку. Непродумана політика курсоутворення і дії НБУ щодо безконтрольного (нецільового) рефінансування призвело до девальвації гривні до 12,5 грн. за $ (середина квітня).

На наш погляд, при проведенні НБУ виваженої та послідовної політики можливо було уникнути різкої девальвації, а здійснити її поступово і не допустити панічні настрої серед населення. Разом з тим, слід відмітити, що суттєвими чинниками впливу на ситуацію на валютному ринку були також військові дії Росії на сході Україні, що не тільки породжували панічні настрої серед населення та бізнесу, а також призводили до погіршення умов ведення своєї економічної діяльності підприємств, що знаходилися в зоні конфлікту, або є залежними від підприємств що там знаходяться. Це призвело до падіння експортної виручки і посилення тиску на гривню.

Слід відмітити, що у період вересень-жовтень 2014 р курс було штучно утримано адміністративними заходами, що не тільки спричинило втрачання значної суми ЗВР, а також стиснуло пружину відкладеного попиту на валюту, а під час відпущення курсу призвело до його суттєвого зростання до 16 грн. за долар США.

Таким чином, можна зробити висновки, що об’єктивними факторами девальвації у 2014 році є падіння економіки, від’ємний платіжний баланс та військові дії. Суб’єктивними факторами є нереформований енергетичний сектор, що залишається основним споживачем валюти, небажання уряду скорочувати бюджетні видатки, покриття бюджетного дефіциту та збитків державних інституцій за рахунок емісії через інструменти ОВДП (облігацій внутрішньої державної позики) тощо. Рішення щодо емісії приймались КМУ (Мінфіном) і ВР, на яких  НБУ не міг (і не може) впливати.

Претензії щодо різниці офіційного і неофіційного курсу на початку 2015 року доречні, але не до сьогоднішнього керівництва НБУ. Навпаки, НБУ, як антикризовий менеджер, всіма можливими засобами намагався утримати курс, навіть тими, які ми (РПР) критикуємо (обмеження заявок на покупку валюти) - не є функцією НБУ визначати зовнішньоекономічну (торгову) політику країни. Можна констатувати, що на сьогоднішній день НБУ без зовнішньої підтримки не має суттєвих інструментів впливу на валютний ринок окрім жорстких адміністративних заходів.

Стосовно рішення НБУ від 5 лютого зазначаємо, що рішення про відмову від індикативного курсу та не впровадження інших адміністративних обмежень по суті увімкнуло вільне (не гнучке) курсоутворення. На наш погляд - подіяв тиск частини закордонних експертів, які закликали відпустити курс гривні в нашій країні, після чого він знайде рівноважне значення.

Була велика надія, що приймуть прозорий, збалансований бюджет на 2015 рік. Але це не відбулося. По суті під гривню заклали девальваційну міну. В цій ситуації НБУ майже нічого не зробив, окрім пропозиції про внесення у законодавство більш чіткого тлумачення його функцій у частині підтримки цінової стабільності (передбачено 99 статтею Конституції). Фактично за час незалежності НБУ нічого не підтримував – з 1995 року - ні курс гривні, який змінився більш ніж на порядок, а ні інфляцію. НБУ завжди був заручником фіскальної політики і коли приймався бюджет на цей рік повинен був перший виступити проти дефіцитного бюджету заради укріплення гривні. Дефіцит закривали неявною емісією через держпапери (ОВДП), або за рахунок ЗВР, поки ці інструменти себе не вичерпали. Те що було в економіці - не давало доданої вартості для покриття дефіциту бюджету (боргів). Поки державний сектор не перестане витрачати більше, ніж здатна забезпечити економіка - гривня буде девальвувати.

Крім того, через утримання на певному низькому рівні офіційного курсу (завдяки індикативу) накопичився відкладений попит. Більш за всіх про цей попит повинен був знати НБУ, як безпосередній отримувач заявок на покупку валюти. На брифінгу 5 лютого прозвучала цифра в один мільярд доларів. Не складно було порахували  на скільки це може вплинути на курсоутворення – будь який учасник міг навмисно закинути заявку на об’єм в рівень з денними торгами та суттєво вплинути на ситуацію.

Далі постає питання – чи досягли рівноваги? Наша передбачення – НІ! Сама макроекономічна природа виникнення дисбалансу нікуди не зникла -  в нас превалююча частина не знижуємого «критичного» імпорту (імпортозалежність), монополізована сировинна (з малою генерацією додаткової вартості) експортна складова та відсутність перспектив вирішення військового конфлікту (несприятливий інвестклімат).

Також варто зазначити і психологічний фактор. Зокрема, напередодні була опублікована інформація про дуже низький розмір золотовалютних резервів, що склали 6,42 млрд. $, невизначеності щодо зовнішніх запозичень, інформації про подальше введення тимчасових адміністрацій в банки, тощо. Не надання обіцяних траншів, відсутність визначеності сприяє песимістичним очікуванням серед населення, інвесторів, кредиторів і як наслідок посилює відтік коштів з банківської системи та з країни, що може привести або до відмови України від виконання своїх зобов’язань, або, при такому значному державному вилучені з економіки до соціальних бунтів вкладників, клієнтів банків внаслідок неможливості забрати свої кошти та населення, що внаслідок інфляції, девальвації, посилення фіскального тиску, зростання вартості комунальних послуг втратять засоби для існування.

З вище переліченого може скластись уявлення, що ми не прихильники ринкових відносин та гнучкого курсоутворення – це не так. На початку осені РПР вже наполягав на гнучкому курсоутворенні з м’якими, прозорими і зрозумілими для всіх адміністративними обмеженнями, які б дозолили певний час стримувати неконтрольовану девальвацію. До тих пір, поки не з’явиться ліберальний податковий клімат, збалансований і прозорий бюджет та вчасна підтримка коштами із МВФ. Поєднання цих узгоджених заходів  дозволило би уникнути різких стрибків курсу та значно уповільнити девальвацію (знизити її негативні наслідки).  На наш погляд вільне курсоутворення не можливе у країні з економікою в стані розвитку, в умовах нестабільної економічної ситуації, військових дій на частині території держави та інших негативних факторах.

 

Авторський колектив експертів

Інституту соціально-економічної трансформації