1. Судову реформу на цей час не реалізовано - не проведено оновлення складу суддів першої інстанції, що планувалося здійснити до кінця 2019 року, не перезавантажено Вищу раду правосуддя. У Парламенті зареєстровано низку законопроєктів, які спрямовані на реформування судової системи, проте лише один відповідає зазначеній меті - який передбачає перезавантаження Вищої ради правосуддя, ефективну процедуру конкурсного відбору та перевірки членів Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, що у підсумку призведе до очищення судової системи.
В той же час створено ефективний Вищий Антикорупційний суд та оновлено Верховний суд України – які вже демонструють ознаки незалежного правосуддя.
2. Одна з найбільш дискредитованих реформ – інституційна реформа податкових органів та митниці – розпочалась згідно збалансованого плану КМУ у 2019 році, проте закінчилась несподіваною відставкою керівників відповідних відомств.При цьому визначити стан реформи податкової служби на початку 2020 року не є можливим за об’єктивними показниками, проте деякі опосередковані показники свідчать про відсутність на той час кроків по її реформуванню. Зокрема - до складу нової ДПС навесні увійшло 92% старих кадрів, а її керівництво продовжувало вимірювати успіхи та невдачі за головним критерієм «виконання плану».
Нова спроба йде вкрай повільно та невпевнено з огляду на нові кадрові ротації. Україні досі потрібні ліквідація податкової міліції та створення нового ефективного державного органу, що усуває дублювання функцій у сфері боротьби з економічною злочинністю. Відповідний проєкт закону прийнято у першому читанні та потребує доопрацювання. Податкова реформа в цілому та її важлива складова – комплексна реформа контролюючих органів – не будуть скільки-небудь успішними без розв'язання зазначеного питання.
3. Податкова політика демонструє протилежні тренди: з одного боку – чисельні системні зміни для покращення ділового клімату в Україні, значні позитивні зміні із сплатою ключових бюджетоутворюючих податків, а з іншого – все ще найбільш економічно невільна держава Європи залишається з недружньою, швидко змінюваною та багато в чому репресивною податковою системою, що обслуговується досі нереформованими контролюючими органами, яким останнім часом надаються нові дискреційні повноваження, що дисонують із політикою побудови «служби сервісу» і породжують широке поле для корупції та зловживань. Одним з ключових недоліків податкової системи України все ще залишається застаріла модель оподаткування прибутку підприємств, яка є дискреційною та створює значні корупційні ризики. Важливим є реформування цього податку - найкращим варіантом є заміна його іноваційним податком на виведений капітал, який суттєво спрощує адміністрування та стимулює інвестиції
4. Хоча політика деофшоризації економіки і є пріоритетною, вона повинна бути більш виваженою та поміркованою, такою, щоб не призводити до вибухового зростання витрат часу й коштів платників податків на дотримання нових процедур адміністрування, а тим більше до посилення адміністративного тиску на платників податків. За останній рік внесено значні зміни до законодавства, які дозволять мінімізувати офшорні схеми, в той же час окремі інструменти потребують коригувань.
5. Економічна політика – з одного боку спостерігаються позитивні тенденції – розпочато процес широкої та прозорої приватизації держпідприємств, демонополізації спиртової галузі, відкрито ринок с/г землі з 2021 року, створені умови для функціонування ринку землі, здійснені кроки для мінімізації тіньової оренди с/г землі та продукції. З іншого боку – зареєстовано низку проєктів щодо промислової політики, які несуть значні корупційні ризики та спотворюють конкуренцію (зокрема проєкти закону щодо вимог до локалізації продукції під час публічних закупівель (№3739), щодо функціонування індустріальних парків (№3724, 3725), зміни до Закону «Про ринок природного газу» (№3800-1) тощо).
6. Реформи у енергетичному секторі на цей час не реалізовано - не визначено кросс-галузеві монополії на ринку вугілля та електроенергії та умови їх примусового поділу, не забезпечено стимулювання видобутку газу та спрощення доступу у сфері газовидобутку, не забезпечено вільний обмін електроенергією з країнами Європейського союзу та обмеження монополії на ринку електроенергії (не побудовано вставки постійного струму), не забезпечено екологічність енергетичної галузі тощо.
Повний звіт за посиланням: Zvit_shodo_ekonomishnih_reform_2019-2020.pdf
