МАЄМО ТЕ, ЩО МАЄМО
або
ЧОМУ СЛУЖБА ФІНАНСОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ ДОСІ TURN OFF
30 листопада у стінах Реанімаційного Пакету Реформ було проведено семінар для 30-и регіональних журналістів на тему «Служба фінансових розслідувань - фінансове НАБУ для України». Своїми думками щодо створення нового органу з журналістами поділилися – Ілля Несходовський, директор Інституту соціально-економічної трансформації, Андрій Оліференко, представник Міністерства фінансів, Олексій Колесников, член Української Ради Бізнесу, Оксана Продан, народний депутат України.
На думку експерів та представників бізнесу тінізація економіки та поширення фінансових зловживань виступають першочерговими бар’єрами економічного, політичного та соціального розвитку України, оскільки опортуністична поведінка абсорбує значну частку економічних ресурсів суб’єктів бізнесу, а тіньові схеми та офшоризація зумовлюють недоотримання надходжень до бюджету знижуючи суспільний добробут населення. Інструментом нівелювання подібних негативних тенденцій є ефективне проведення фінансових розслідувань, призначенням якого є розкриття існуючих та попередження майбутніх зловживань у фінансовій сфері.
Одним із головних наріжних каменів сучасного політичного та економічного дискурсів є питання організація служби фінансових розслідувань (СФР) України, створення якої, втім стикнулось із багатьма бар’єрами, головним з яких виступає відсутність політичної волі з боку кількох гілок влади. Необхідність створення спеціалізованого органу боротьби із фінансовими злочинами є очевидною, оскільки тези про формування такої служби зазначені у меморандумі співпраці з МВФ, Плані дій Уряду та Коаліційній угоді 2014 р.
Проект закону про створення СФР вже сформовано Міністерством фінансів, погоджено Кабінетом Міністрів та передано до Національної Ради рефрм для остаточного погодення ключовими стейхолдерами, проте віз і нині там?
У грудні 2016 р. Міністерство фінансів України запропонувало свій проект закону про створення спеціальної служби, основним призначенням якої було б аналіз та розслідування фінансових злочинів. Така служба повинна була замінити традиційний для українського суспільства інститут податкової міліції, основною фактичною діяльністю якої було ускладнення здійснення економічної діяльності суб’єктів господарювання. Вже навесні, 22 березня 2017 р., проект закону був затверджений Кабінетом міністрів і був відправлений на розгляд Нацради, проте згодом цей законопроект загубився у вирі паперів і досі залишається неприйнятим. Складності додає і той факт, що восени Президент ініціював розробку альтернативного проекту закону головою Комітету ВРУ з питань податкової та митної політики Ніною Южаніною, перша редакція якого повинна була представлена на комітеті 22 жовтня 2017 р., що і досі залишається не виконаною задачею.
Розробка паралельних законопроектів є даремним марнуванням дорогоцінного часу, оскільки «вікно реформ», яке відчинилось на початку 2014 р. вже починає закриватись: готовність населення до змін падає, в той час як опір з боку старої політичної еліти зростає. Більше того, законопроекти МінФіну та Комітету ВРУ не можуть кардинально відрізнятися, оскільки сповідуючи спільну мету запобіганню та протидії корупції з метою активізації економічного розвитку, сутність, інструменти та шляхи впровадження СФР матимуть спільний характер. Найбільші розходження між проектом закону МінФіну та концепцією Інни Южаніної полягають в сутності та деталях аналітичної складової СФР.
В чому ж основна сутність створення СФР?
Головною метою створення нового органу є відокремлення сфери фінансових розслідувань від інших питань фінансової політики. Проект підготовлений Міністерством фінансів передбачає:
- Забезпечення чіткої лінії взаємодії між інститутами формування і реалізації політики у сфері фінансів шляхом підпорядкування СФР Міністерству фінансів.
- Створення компактного органу, який передбачатиме склад 3,5 тис працівників замість 15 тис співробітників податкової міліції.
- Розширення сфери компетенції СФР: замість виключно аналітичної функції, діяльність новітньої інституції буде спрямовано на виявлення, припинення, розкриття та досудове розслідування злочинів проти інтересу держави в економічній, фінансовій та податковій сферах, оскільки концентрація уваги СФР виключно на аналітичній функції уможливлює інформаційний витік. Слід зауважити, що власне аналітична функція також буде розширена і включатиме превентивну функцію стосовно виявлення факторів, які уможливлюють вчинення таких злочинів.
- Надання дозволу використання засобів захисту, в тому числі зброї з метою забезпечення персональної безпеки детективів та усунення можливості тиску на них.
- Забезпечення високих заробітних плат, які складатимуть від 20 до 40 прожиткових мінімумів для відповідних посадових рівнів.
Проте, найбільш гострі дискусії точаться навколо питання підпорядкування СФР. Так, деякі експерти стверджують, що СФР має входити до підзвітності Міністерства юстиції, інші фахівці наголошують на юрисдикції Міністерству фінансів, також є прпозиції щодо підпорядкванню МВС або Кабміну. З огляду поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, саме Міністерства забезпечують повноцінну реалізацію виконавчої влади в Україні, саме тому підпорядкування нового органу одному із Міністерств є очевидним та логічним. Підпорядкування Кабінету міністрів загалом не є виправданим кроком, з огляду колегіальності цього органу, що в результаті втілиться у колективній безвідповідальності. Пріоритетність Міністерства фінансів як вищого органу СФР обумовлена аналітично-превентивним характером новоствореної служби: важливим є не тільки аналіз вчинених фінансових злочинів, але і відповідні дії зі зміни фінансової політики та законодавства спрямовані на попередження виникнення таких злочинів в майбутньому, що напряму віддзеркалює спектр компетенцій Міністерства фінансів.
Важливо розуміти, що ефективність та транспарентність роботи будь-якої інституції залежить від задіяного людського капіталу, що визначає питання конкурсного відбору як першочергове. Згідно проекту закону Мінфіну, міністр самостійно формує склад конкурсної комісії, що убезпечує процес відбору кадрів від зовнішніх впливів.
Загалом, процес конкурсного відбору до СФР використовує вже існуючі практики набору кадрів до новостворених реформаторських інституцій і передбачатиме психо-фізичне опитування за допомогою поліграфа, психологічні тести та різноманітні фільтри, такі як знання іноземної/ іноземних мов.
Іншим дилемним питанням залишається можливість участі в конкурсі колишніх працівників: редументами існуючої системи, з одного боку, і збагаченими необхідним досвідом, з іншого. На думку Мінфіну, колишні працівники можуть стати корисним капіталом для СФР за умов відкритого та прозорого конкурсного відбору за відповідними критеріями, які будуть направлені на пошук розумних людей з аналітичними здібностями.
З метою підвищення особистої мотивації та ефективності роботи працівників і відповідно до отримуваних компетенцій, співробітники СФР нестимуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність.
Цікаво, що для підвищення кваліфікації відбірних співробітників Мінфін, заручившись підтримкою держдепартаменту США та відповідних спеціалізованих органів влади Італії, планує влаштовувати тренінги та короткострокове предметне навчання строком від 4 до 6 місяців залежно від обраної посади, оскільки створення спеціалізованого навчального закладу, на думку Міністерства, є недоцільним та невиправданим економічно.
Проблемним та життєвоважливим фактором забезпечення ефективної роботи СФР є його неперевантаженість і концентрація уваги виключно на масштабних фінансових злочинах. З метою забезпечення цієї умови, згідно пропозицій Мінфіну, до сфери компетенції СФР не повинні включатися адміністративні провадження та відносно незначні злочини. Іншим інструментом розвантаження СФР є побудова регіональної мережі відділень, яка, за планом Мінфіну, включатиме окрім центрального представництва 7 територіальних правлінь, за досвідом побудови мережі НАБУ, яка передбачає 30 регіональних поділів.
Таким чином, гальмування в створенні СФР виражає неготовність існуючої влади до комплексних повноцінних реформ, саме тому естафета в якості основного мотивуючого драйверу має передатися громадянському суспільству, тиск зі сторони якого може бути вирішальним в процесі створення прозорого та незалежного органу розслідування фінансових злочинів як необхідної умови транспарентності бізнес-відносин в Україні.
