Пропозиції експертів ІСЕТ щодо реформування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку та у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та Фонду соціального страхуванняУкраїни
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначаються в базовому законі - Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — Основи).
Відповідно до статті 1 Основ загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі — роботодавець), громадянами, а також з бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Чинним законодавством визначені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:
пенсійне страхування;
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
медичне страхування;
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;
страхування на випадок безробіття;
інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Станом на сьогодні такими законами є: «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Організаційно-адміністративне забезпечення загальнообов’язкового державного соціального страхування (за винятком медичного страхування) на підставі профільних законів донедавна здійснювалось відповідними фондами, а саме:
Пенсійний фонд України
Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України
Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Двадцять восьмого грудня 2014 року за результатами розгляду внесеного Кабінетом Міністрів України проекту Верховною Ради України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (надалі - Закон № 77-VIII).
Відповідно до Закону № 77-VIIIЗакон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції з назвою Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Постановлено реорганізувати шляхом злиття Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та створено Фонд соціального страхування України (п.4 Розділу VII «Прикінцеві та Перехідні положення Закону № 77-VIII ).
На сьогодні, на різних рівнях, різними представниками суспільства - і громадськими діячами, і експертним середовищем, і окремими представниками влади, констатується, що чинна система соціального страхування України має низку значних недоліків. Одним з таких недоліків є те, що до у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування до функцій страхування додаються інші невластиві та надлишкові функції. Така ситуація слугує ускладненню функціонування системи, а отже непрозорості, безсистемності та створює підґрунтя для нецільового використання коштів та різного роду зловживань.
Прийнятим наприкінці 2014 року Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до функцій Фонду соціального страхування (надалі – Фонд), віднесено здійснення керівництва та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням,провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та інші функції згідно з законом.
Станом на сьогодні Фонд перебуває у стадії створення та прийняття функцій від Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Виходячи з висновків щодо наявності значних недоліків в існуючій системі загальнообов’язкового державного соціального страхування та прогнозуючи нові виклики та потребу в перманентному внесенні змін до чинного законодавства та здійсненні практичних заходів щодо реформування, пропонується на цьому першому етапі реформування Фонду змінити концептуальні підходи у відповідних видах соціального страхування.
Щодо нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань
Вбачається за доцільне, на заміну існуючої моделі, запровадити обов’язкове страхування відповідальності роботодавця перед працівником, яке має покривати роботодавцю витрати на грошову компенсацію працівнику витрат, понесених ним у зв’язку із нанесення на виробництві шкоди його життю та здоров’ю. До консультацій щодо визначення переліку ризиків в договорах страхування відповідальності роботодавця мають бути залучені всі сторони соціального діалогу.
Щодо тимчасової втрати працездатності
Пропонується запровадити модель, яка передбачає наявність зобов’язуючих норм для роботодавців надавати працівнику за його заявою «дні для лікування» (до п’яти робочих днів) в межах гарантованої законом щорічної відпустки. Витрати на покриття збитків понесених у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності при захворюваннях, які потребуватимуть більш тривалого часу лікування, мають бути покриті за рахунок страхування фінансових ризиків працівників. Умови закупівля роботодавцем таких страхових продуктів та їх наповнення має вирішуватися в межах соціального діалогу.
Враховуючи вищенаведені пропозиції щодо шляхів реформування системи соціального страхування всі функції Фонду соціального страхування (надалі – Фонд), за єдиним виключенням, мають бути скасовані.
Слід зазначити, що відповідно до закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» до функцій Фонду також віднесено і керівництво та управління медичним страхуванням. Втім, станом на сьогодні функції Фонду в частині медичного страхування є декларативними. Змістовне наповнення може відбуватиметься внаслідок медичної реформи у разі обрання моделі загальнообов’язкового державного медичного страхування за прикладом існуючих видів соціального страхування. Разом з цим, в умовах констатації неспроможності існуючої моделі загальнодержавного обов’язкового соціального страхування у наданні соціального захисту, перекладання такого досвіду на медичну сферу виглядає нераціональним.
Єдиною функцією Фонду має залишить функція щодо виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначених на момент запровадження нової системи. Вбачається, що за результатами аналізу діяльності Фонду мають бути виявлені кількісні показники щодо часових та матеріальних ресурсів, необхідних на виконання цих функцій. Виходячи з таких потреб до моменту завершення функцій Фонду пропонується запровадження «парафіксального» податку для страховиків - суб’єктів господарювання, які здійснюватимуть страхування зазначених ризиків. Надходження від такого податку спрямовуватиметься для покриття відповідних витрат Фонду.
