Ще до початку війни за різними оцінками в Україні налічувалось від 3 до 4 мільйонів людей, які працювали у неформальному секторі. За результатами проведеного Центром Разумкова опитування 63,7% респондентів відповіли, що працюють на основі трудового договору і отримують лише офіційну зарплату. Решта визнали, що отримують усю або частину зарплати неофіційно. За даними Держстату, кількість неформально зайнятого населення у віці 15-70 років у 2021 році становила 3291,6 тисячі осіб. Це 20,5% від загальної чисельності працюючих українців цього віку.
Тож частка неформального ринку праці - була суттєвою і до війни, а зараз ситуація значно погіршилась. Необхідні системні рішення, щоб надати можливість мільйонам людей працювати у формальному секторі. Значна частина людей працездатного віку зараз або тимчасово не працюють, або знаходять періодичну роботу без оформлення трудових відносин. Вкрай складно у цей складний час влаштуватись на роботу офіційно, особливо враховуючи надвисоке навантаження на фонд оплати праці в Україні, а також застаріле обтяжливе трудове законодавство.
Суспільство зацікавлене у легалізації будь-якої корисної діяльності, навіть за символічну плату, оскільки тіньовий статус породжує багато негативних ефектів для інших: корумпує контрольні органи, живить організовану злочинність, виводить з правового поля активну та прогресивну частину населення, стримує можливий розвиток бізнесу.
Наявні податкові режими в Україні передбачають необхідність реєструвати підприємницьку діяльність і подавати звіти, з ризиком перевірок та штрафів, що ускладнює прийняття рішення щодо початку такої діяльності, особливо особами, які займаються індивідуальною або епізодичною трудовою діяльністю. Існує потреба у доповненні існуючих падтакових режимів компромісним та простим механізмом легалізації, який був би привабливим для відповідних економічних суб’єктів, які сьогодні масово залишаються поза правовим полем.
Пропозиції експертів щодо концепції спецрежиму для самозайнятих - за посиланням: Концепція-щодо-самозайнятих-осіб.pdf