Подібно до більшості країн з доходом на душу населення, дещо меншим за середній, та слабким державним управлінням - Україна потерпає від високого розміру «тіньової/неформальної економіки» (економічної діяльності, яка не регулюється державою та з якої не сплачуються податки). Міністерство економіки України оцінювало її розмір у довоєнний період у діапазоні 32-36% від ВВП, а за перші два роки війни показник може сягнути, за різними оцінками фахівців - близько 40-45% ВВП. Це природно з огляду на те, що тінь є закономірною відповіддю на військові дії, загальну невизначеність та надмірний (особливо у порівнянні з якістю «державних послуг») податковий та адміністративний тиск.
До переліку найпоширеніших інструментів уникнення податків в Україні, поряд із зарплатами «у конвертах», переміщенням прибутку до податкових гаваней (офшорів), зловживаннями з ПДВ (скрутки та незаконне відшкодування), контрафактом, у якості безперечного лідера останніх років входить і «порушення митних правил та контрабанда». Під зазначене поняття підпадає незаконне ввезення на територію України будь-яких товарів, включаючи часткове декларування або декларування з наданням викривлених даних або їх маніпулюванням, зокрема шляхом корупції на митницях. Одним із таких масштабних інструментів уникнення оподаткування є зловживання пільгами, передбаченими міжнародними договорами та податковим законодавством України. Зокрема, маскування ввезення промислових партій товарів на митну територію України під поштові або кур'єрські відправлення – товари низької вартості (ТНВ) – чи під виглядом особистого імпорту, що не підлягають оподаткуванню та для яких передбачено спрощений процес декларування та оформлення.
Маніпуляції та зловживання з ТНВ («поштова контрабанда») стали великою бюджетною проблемою багатьох країн, що історично пропонували неоподаткований рівень для імпорту товарів низької вартості - так зване мінімальне (de minimis) звільнення від сплати - коли податок взагалі не стягується або стягується за зниженою ставкою, якщо вартість імпортних товарів є нижчою від встановленого порогу (наприклад, у країнах ЄС до 2021 року de minimis в цілях справляння ПДВ перебував на рівні 22 євро). Таке звільнення свого часу, з одного боку, значно спрощувало адміністрування, але, з іншого боку, в умовах експонентного зростання транскордонних онлайн продажів (у 2021 році обсяг міжнародних посилок до ЄС склав приблизно 138 млн одиниць, хоча у 2012 році був менший 100 млн одиниць) призвело до значних втрат податкових надходжень (для прикладу, оцінки показують, що 65% посилок, що ввозяться до ЄС, навмисно недооцінені у митних деклараціях). Більш того, цей зсув значно вплинув на спроможність митних, правоохоронних органів та інших відповідних державних установ протидіяти загрозам безпеці і правопорядку, які несе масове переправлення в посилках з ТНВ товарів заборонених або переміщення яких обмежено законом (наркотики, зброя та її елементи, культурні та історичні цінності, контрафакт, медичні препарати).
Водночас безподатковий імпорт товарів низької вартості ставив у невигідне конкурентне становище національну (внутрішню) торгівлю, що мала сплачувати непрямі податки, зокрема податок на додану вартість (ПДВ), за звичайною ставкою, у той час коли продавцям – нерезидентам надавалася пільга.
Негативні тенденції набули таких масштабів, що у 2018 році ОЕСР випустила Рамкові стандарти по боротьбі з незаконною торгівлею, в яких, зокрема, визнало проблематику de minimis у міжнародних посилках одним із найбільших викликів для митниці - використання мінімальних порогів звільнення від оподаткування матиме негативний вплив на стягнення національних податків, викривлення конкуренції, що може призвести до зловживаньіз заниження вартості, подрібнення великих комерційних партій, ввезення товарів формату B2C без оподаткування.
Дослідження обсягів поштових та експрес відправлень до України, країни походження: Mizn-posilki-2024.pdf
Дослідження моделей оподаткування посилок у різних країнах світу, висновки та рекомендації: Analytical-paper-Posilki-mezd-draft-final.pdf
